В останні дні Путін змінився. Ми вже не бачимо того переляканого Путіна зразка 9 травня. Перед нами жорсткий і самозрозумілий диктатор, який знову відчуває силу
1. Путін за своєю натурою боягуз. І коли він відчуває силу – він ніколи не йде в бій. Він втікає в куточок і мовчки чекає. Він таким був більшу частину 2026 року. Але протягом останнього місяця він почав активно вилазити зі свого кутка.
2. Протягом останнього часу відбулося кілька кардинальних змін:
- Стало зрозуміло, що нам не вистачатиме ракет для петріотів і ми їх не отримаємо в достатній кількості. На фоні відсутності (поки) можливості збивати реактивні шахеди це кардинально міняє війну в тилу. І все це помножено на бюджетну кризу, зупинку цілого ряду галузей та критичну ситуацію з експортом. Про корупційні скандали і дуже реальну перспективу обмеження європейського фінансування після виборів у Франції та можливих виборів в Німеччині, я взагалі мовчу. Отже, який висновок з цього робить Путін? Я впевнений, що головний висновок полягає в тому, що в найближчі місяці в Україні посиплеться тил в тому значенні, що скоро буде зроблено щось типу держперевороту і Україна розвалиться не на фронті, а в тилу.
- Зустріч Трампа та Сі показала, що ніякого зовнішнього тиску на Росію найближчим часом не буде. Це ключова зовнішня перемога російської дипломатії. Путін давно мислить короткими часовими лагами. Його час планування – це час зимового чи літнього наступу. Тобто 3-6 місяців. І зараз в горизонті 3 місяці ніяких зовнішніх проблем він не бачить.
- Війна на Близькому Сході і частковий параліч нафтового комплексу Саудівської Аравія робить російську нафту майже незамінною допоки ситуація з Іраном не буде вирішена. А вона, схоже, в найближчі місяці вирішена не буде.
- Щодо внутрішньої російської ситуації, де є дуже серйозні проблеми з економікою, то тут Путін відразу після виборів заявив, що Росія відстановила все, що Україна знищила. Це абсолютна дурниця, але цей наратив я зараз читаю так: не розказуйте мені про проблеми в економіці. Це мене не хвилює, а значить цього нема.
Більше того, ряд податкових новацій, які найближчим часом буде прийнято, помножені на загрози націоналізації говорять нам про продовження ще більшого закручування гайок в системі. І поки ФСБ виконує всі доручення, система буде триматися.
3. Щодо атак на ЄС, то дрони та підпали стануть новою нормою. РФ кожен раз будуть дивитися, як далеко можна зайти. І головна проблема тут навіть не ЄС, а Китай і США. Путін хоче бути рівними з ними і він вважає, що через атаки на ЄС він має можливість змусити Китай та США звертати більше уваги на нього. Я все ще залишаюся при думці, що найближчим часом (як мінімум до 4 листопада, коли пройдуть вибори в США) не буде прямої агресії проти однієї з країн Балтії, хоча на відміну від літа ризики різко зростають.
4. Щодо Украіни, то перед нами стоїть три глобальні задачі:
- вистояти і не пересваритися остаточно;
- знайти протидію до реактивних дронів і все ж наростити спроможності власних ракетних ударів;
- змінити підходи до дипломатії., бо переговори Украіна-Росія-США в нинішньому форматі себе остаточно вичерпали. Без зовнішнього тиску Путін не піде ні на які домовленості. Граючи в гру, що переговори за посередництва США існують – ми самі крадемо в. себе дорогоцінний час. Нам потрібно створювати нову переговорну коаліцію. І для цього, напевне, треба щось міняти в групі відповідальних за зовнішню політику.
