Рік тому НАБУ і САП оприлюднили деталі справи «Мідас» про корупцію в енергетиці. Розбираємося, які лазівки в законодавстві вона підсвітила і що має зробити парламент, щоб їх закрити.
«Прошу, зроби так, щоб все, до чого я доторкнуся, перетворювалося на золото», – просив цар Мідас у бога Діоніса. За міфом, цей дар ледь не знищив царя, а в нашій реальності однойменна операція НАБУ та САП показала протилежне: створене схемами «золото» нерідко може бути щитом від правосуддя.
Рік, що минув відтоді, як операція «Мідас» стала публічною, мав стати переломним. Проте замість уроку невідворотності покарання він став радше посібником із того, як імовірно злочинні гроші захищають своїх власників. Застави за фігурантів вносили фірми-«прокладки» грішми сумнівного походження, а в одному з випадків, за версією слідства, – ще й спеціально відмитими для цього грішми. Котеджне містечко, за версією НАБУ, збудоване за гроші незаконного походження, планували провести через ланцюжок угод, щоб уберегти від потенційної конфіскації. А саме розслідування залежало від експертиз, які штучно затягували, зокрема шляхом тиску на експертів, та потерпало від витоків. Досудове розслідування у справі таки завершили, тож постає питання: які рішення має ухвалити парламент, щоб ці шляхи закрити?
У матеріалі розбираємо, як фігуранти «Мідасу» виходили із СІЗО під застави сумнівного походження, як намагалися вберегти маєтки «Династії» від конфіскації і де слідство виявилося найвразливішим: в експертизах і витоках. А також пояснюємо, які зміни в законодавстві могли б закрити ці лазівки.
Перебіг розслідування «Мідасу»
10 листопада 2025 року НАБУ і САП оголосили, що викрили злочинну організацію в енергетиці. За версією слідства, її учасники вимагали з контрагентів «Енергоатому» відкат у 10-15% від вартості контрактів, а гроші відмивали через бек-офіс у центрі Києва. За даними НАБУ, через цю «пральню» пройшло приблизно $110 млн та €12 млн. Того ж дня у фігурантів пройшли обшуки.
Наступні дні підозри в участі у злочинній організації отримали восьмеро осіб. Керівником організації слідство вважає бізнесмена Тімура Міндіча, а серед інших фігурантів – ексвіцепрем’єр-міністр Олексій Чернишов, посадовці енергетичної галузі та працівники бек-офісу. Двом посадовцям – ексраднику міністра енергетики та виконавчому директору «Енергоатому» – інкримінували ще й отримання неправомірної вигоди, а Чернишову – недостовірне декларування та незаконне збагачення.
У лютому 2026 року підозру в легалізації коштів та участі у злочинній організації отримав Герман Галущенко – ексміністр юстиції, а до того енергетики. Його ім’я звучало на плівках і раніше, але підозру йому вручили через кілька місяців – під час спроби виїхати за кордон.
У травні слідство дійшло до іншого епізоду – «Династії». Так називають елітне котеджне містечко в Козині під Києвом, на будівництві якого, за версією НАБУ, легалізували 460 млн грн. Тут підозру у відмиванні коштів отримав колишній керівник Офісу президента України Андрій Єрмак, звільнений на хвилі перших підозр в межах «Мідасу» ще в листопаді, а також фігурантами справи були заявлені Чернишов, Міндіч і ще кілька осіб.
У жовтні 2026 року один з епізодів незаконного збагачення Чернишова на $500 тис. перекваліфікували на тяжчий злочин – відмивання коштів. А 4 листопада НАБУ і САП завершили досудове розслідування, за майже рік задокументувавши тисячі годин негласних слідчих (розшукових) дій.
Утім, на цьому історія не закінчується. У листопаді 2026 року стало відомо ще про одну підозру в легалізації коштів, а в САП зауважують, що з матеріалів справи виділили низку проваджень, у яких продовжують розслідувати хабарі в енергетиці, відмивання коштів та інші злочини.
Хто платив за свободу фігурантів «Мідасу»: лазівка із заставами
Справа «Мідас» дуже скоро вийшла за межі суто розслідування і підсвітила важливі прогалини в законодавстві. Одна з них стосується застав.
Застава мала б гарантувати, що підозрюваний не втече і виконуватиме процесуальні обов’язки. Але «Мідас» показав, що цей інструмент має слабке місце: гроші, які вносять як заставу, і самі можуть бути сумнівного чи навіть злочинного походження.
Докладніше про те, які запобіжні заходи обирали фігурантам «Мідасу» та як вони змінювалися, ми розбирали в окремому матеріалі. Тут же зупинимося на найрезонансніших випадках.
12–13 листопада 2025 року ВАКС узяв під варту Лесю Устименко і Людмилу Зоріну, визначивши альтернативну заставу 25 млн і 12 млн грн відповідно. А вже 13 листопада за обох працівниць бек-офісу 37 млн грн внесла київська фірма ТОВ «Вангар». Як з’ясували журналісти «Схем», компанію зареєстрували лише в травні 2025 року зі статутним капіталом 1000 грн, а основним видом її діяльності вказали виробництво меблів. Журналістам не вдалося знайти підтверджень реальної діяльності компанії, яка б пояснила походження цих коштів. І це викликало сумніви, що кошти на заставу стосувалися саме цієї компанії, а не надійшли з інших джерел.
Ще яскравіше проблема проявилася у випадку Германа Галущенка. Суд призначив йому заставу у 200 млн грн і згодом зменшив до 150 млн грн. 29 червня гроші внесли, й ексміністр вийшов із СІЗО.
Звідки взялися ці гроші, стало зрозуміло вже в серпні, коли НАБУ і САП повідомили про викриття нових схем під назвою «Форест Гамп» і «Феміда». За версією слідства, група на чолі з екснардепом Максимом Микитасем і заступницею керівника Офісу президента Іриною Мудрою встановила фактичний контроль над державним Sense Bank і через ланцюжок підконтрольних фірм сплатила заставу за Галущенка. Гроші брали з так званої «чорної каси», яку наповнювали шляхом рейдерства та корупційних оборудок.
Під час обрання запобіжних заходів у справі «Форест Гамп» стало відомо, що з 9 по 22 червня 2026 року учасники схеми шукали заставодавців і продумували, як легалізувати кошти, а з 22 по 29 червня перераховували відмиті гроші на рахунок ВАКС. За даними джерел «Української правди», заставу внесли чотири компанії: ТОВ «Тетрас оптіма» – 54 млн, ТОВ «Гіран констракт» – 87 млн, ТОВ «Скайт рітейл» – 5 млн та ТОВ «Пелет сервіс» – 4 млн грн.
Таким чином, через недосконалість законодавства джерело коштів для застави до її надходження на депозитний рахунок суду перевіряється за загальними правилами і подекуди ця перевірка є неякісною. Оскільки внести заставу за підозрюваного може будь-яка людина чи компанія, крім державних чи комунальних, антикорупційні органи змушені з’ясовувати походження цих грошей уже постфактум і робити запити до Держфінмоніторингу. Як казав в ефірі «Української правди» директор НАБУ Семен Кривонос, відповідей на такі запити Бюро очікує «аномально довго».
Виправити це може законопроєкт №15388, який пропонує зробити дані заставодавців публічними, перевіряти платника і походження коштів, які вносять як заставу, і зупиняти їх зарахування, якщо законність цих грошей не вдається підтвердити. В окремих випадках таку заставу пропонують повністю або частково звертати у дохід держави.
Ми в TI Ukraine вважаємо, що ці зміни можуть зробити внесення застав прозорішим. Проте частину норм варто збалансувати, аби вони не загрожували праву на свободу і не призводили до неправомірного розкриття персональних даних. А звертати заставу в дохід держави варто лише тоді, коли законність походження коштів не підтвердилася.
Маєтки «Династії»: як уникнути конфіскації
11 травня 2026 року НАБУ і САП повідомили колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку про підозру у відмиванні понад 460 млн грн на будівництві котеджного містечка «Династія» в Козині. Разом із цим НАБУ оприлюднило довідку з планом, який фігуранти, за версією слідства, підготували на випадок арешту і конфіскації активів.
Історія маєтків почалася задовго до цього плану. У 2019 році тергромада Козина продала земельну ділянку площею 4,25 га за 9 млн грн, хоча слідство оцінює її ринкову вартість у щонайменше 43 млн грн, а щонайбільше – у 180 млн грн. Згодом на ділянці звели закрите котеджне містечко, а власників і довірених осіб кілька разів міняли, щоб між реальним бенефіціаром і активом було якомога більше юридичних «прошарків». Зрештою Олексій Чернишов, якого НАБУ вважало організатором схеми, у документах навіть не згадується.
Після розголосу, який спричинило журналістське розслідування Bihus.info, і початку розслідування НАБУ у реальних власників виникло бажання вберегти це котеджне містечко від потенційного арешту та конфіскації.
У матеріалах про справу НАБУ оприлюднило план фігурантів, який цілив у конкретну прогалину законодавства: у третьої особи майно можна конфіскувати, лише якщо доведено, що вона «знала або могла знати» про його злочинне походження. І фігуранти зробили все, щоб реалізувати описані в плані п’ять кроків, проте, на щастя, не встигли.
Саме таку лазівку покликана закрити імплементація Директиви ЄС 2024/1260. Вона дозволяє суду виходити з того, що майно не відповідає законним доходам, і не доводити обізнаність кожного набувача з походженням майна. За Дорожньою картою з верховенства права Україна має впровадити директиву до другого кварталу 2027 року, але нещодавно строки для цього завдання Єврокомісія скоротила. Кейс «Династії» добре показує, чому це зобов’язання треба виконати змістовно, а не лише для галочки.
Незалежні експертизи і витоки: де слідство вразливе
Єврокомісія у звіті про розширення за 2025 рік називає відсутність доступу до незалежних судових експертиз системною проблемою. Оскільки корупційні справи часто мають економічний характер, багато що залежить від того, як оцінять вартість робіт і розмір збитків. Коли експертні установи перевантажені, а на експертів тиснуть або їх підкуповують, докази у справах про корупцію збирають повільніше і гірше.
У відповідь на наш запит НАБУ повідомило, що під час розслідування «Мідасу» призначили понад 50 експертиз. Більшість із них уже завершили, але скільки часу вони забрали, невідомо. Керівник САП Олександр Клименко також розповідав про погрози експертці у справі «Династії»: від неї вимагали не завершувати оцінку вартості маєтків у Козині.
Про потребу доступу НАБУ до незалежної експертизи TI Ukraine говорить роками, і це питання досі відкрите. 27 серпня 2026 року у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15569, який має забезпечити НАБУ та САП незалежну експертну установу. Для цього пропонують реорганізувати Науково-дослідний центр судових експертиз Мін’юсту в автономний Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз (НДЦНСЕ). Він зможе надавати у справах НАБУ та САП дійсно вчасні, якісні та об’єктивні судові експертизи, а ще матиме окреме фінансування, спеціальний порядок управління та власні гарантії незалежності.
TI Ukraine підтримуємо ухвалення цього законопроєкту за основу з незначними доопрацюваннями.
Друга вразливість – витоки. 8 травня 2026 року «Українська правда» опублікувала третю частину «плівок Міндіча», на яких, за даними видання, фігуранти справи обговорюють тодішнього заступника керівника САП Андрія Синюка, називаючи його «хорошим контактом» в антикорупційній прокуратурі. Крім того, у протоколах зафіксовано, що 16 жовтня 2025 року Синюк, який не входив до групи прокурорів у цьому провадженні, через свій персональний доступ до внутрішньої системи досудового розслідування переглядав учасників певних справ, у тому числі й фігурантів «Мідасу».
Керівник САП Олександр Клименко тоді підтвердив, що під час операції було щонайменше два витоки інформації. За ними зареєстрували кримінальні провадження, проте активних слідчих дій тоді не здійснювали, щоб не зашкодити основній операції. Відтоді проблема розв’язується внутрішніми ресурсами НАБУ та САП, але результатів кримінальних проваджень за цими фактами ми не бачимо.
Що змінити?
Справа «Мідас» виявилася не просто черговим резонансним корупційним розслідуванням, а буквально перевіркою нашої антикорупційної системи на міцність. НАБУ і САП змогли задокументувати схему, до якої, за версією слідства, були причетні люди з верхівки владної вертикалі. Водночас розслідування наштовхувалося на прогалини законодавства: заставу можна внести грішми сумнівного походження, маєток – вивести з-під потенційного арешту через ланцюжок «добросовісних» покупців, а експертизу – затягнути.
Ці лазівки не створювали під «Мідас», і разом з ним вони не зникнуть. Проте вони так само працюють і в інших справах, тож якщо не закрити їх зараз, ними користуватимуться й надалі.
І тут важливо підкреслити – більшість рішень уже на столі: велика кількість законопроєктів зареєстровані, а строк для впровадження директиви ЄС стимулює розробити та прийняти відповідні зміни. Тепер усе залежить від політичної волі. А поки «золото» Мідаса й далі буде щитом від правосуддя, такі гучні справи можуть просто бути похованими, а суспільство так і не отримає очікуваної справедливості.
