Що погано, що добре, на що сподіваємося?
Що погано:
1. Росіяни наприкінці п’ятого року повномасштабної війни нарешті намацали нашу вразливу точку. Попередні спроби підняти народ «проти злочинного режиму», «за примирення» тощо всі провалилися. Наша вразлива точка – прагнення справедливості. Розкажи всім, що десь коїться страшна несправедливість, і чимало людей вийдуть її владнати. А далі буде достатньо додати професійних провокаторів та корисних ідіотів. І картинка для міжнародної авдиторії створена – не гірше ніж у Парижі.
2. Головний ухилянт у питаннях мобілізації – політичне керівництво держави, бо воно вже п’ять років ухиляється від ухвалення рішень та публічної комунікації з цього приводу. Єдина розумна причина, яку я можу придумати, – бажання зібрати голоси на наступних виборах. Але це марна надія, бо ждуни, ухилянти й капітулянти проголосують за свого власного обранця. Хто може придумати іншу розумну причину, напишіть.
3. Військова юстиція у нас відсутня як категорія, і про це вже написали фахівці, не буду повторюватися.
4. Телеграм-канали – зло. Хто думає, що контролює медіа-простір, той дуже сильно помиляється.
Що добре:
1. Швидка реакція командувача Національної гвардії, керівника Офісу президента тощо.
2. Суспільство в цілому за допомогою журналістів швидко розібралося, що відбулося. Номер на внутрішню авдиторію не прокатив.
На що сподіваємося:
1. На оперативну роботу контррозвідки не лише по виконавцях, а й по замовниках.
На що не сподіваємося:
2. На зміну позиції політичного керівництва та збільшення спроможності держави розв’язувати подібні вузли.
