Ще рік-півтора тому президент Зеленський постійно чув від свого американського колеги про відсутність козирів. Цей етап тиску тоді вдалося, що називається, «перетерпіти». А сьогодні, схоже, прийшов час козирі діставати. Причому Зеленський планує, що гра з козирів буде іти не менше 40 днів. Саме стільки триватиме операція «примусу РФ до миру» від СБУ.
Очевидно, що ця 40-денна операція битиме по важливим логістичним маршрутам та оборонним заводам. Але найбільший український козир – далекобійні удари СБУ по російським НПЗ і іншим нафто-газовим об’єктам.
Служба сьогодні стала одним із найефективніших інструментів нанесення ударів по військовому потенціалу Росії. Причому не на рівні окремих тактичних операцій, а на рівні стратегічного впливу. Саме тому доручення Президента провести 40 денну програму тиску на РФ виглядає закономірним. Це завдання отримала структура, яка вже неодноразово довела, що здатна змінювати правила гри на війні.
І що особливо важливо, ця програма вже реалізовується. Останні операції СБУ – частини єдиного задуму. Наприклад, удар по російських суднах військового забезпечення у Керчі означає не просто знищення кількох цілей. Це удар по можливостях російського флоту, по військовій логістиці та по системі забезпечення окупаційного угруповання в Криму.
Майже одночасно СБУ вдруге за місяць уразила нафтоперекачувальну станцію «Второво», яка забезпечує пальним московський регіон. Перший удар підлеглих Євгенія Хмари по Капотні запам’ятався всім яскравими кадрами «польоту люка від НПЗ над Москвою».
Подальші удари ще збільшують проблеми з бензином «країни-бензоколонці». Відсутність палива стала вже масовою у всіх регіонах РФ. Навіть за 2 000 км від українського кордону. Проблеми змушений був визнати навіть кремлівський карлик, що по російським міркам свідчить про надзвичайний масштаб надзвичайної події.
Тож, кожен дрон СБУ, який робить діпстрайк в РФ наближає поразку Путіна. Служба послідовно виявляє критичні точки, від яких залежить здатність Росії продовжувати війну, і фахово тисне на них. Нафтова інфраструктура. Засоби ППО. Логістика. Військові виробництва. Кораблі. Все, що дозволяє агресору воювати.
40-денна операція занурює Росію в безповоротну кризу. Якщо коротко описати стан «на болотах», то Росія стоїть у чергах за бензином і горить. І все це очевидно підштовхне Путіна до переоцінки свого становища та переговорів.
Економічний ефект ударів по нафто-газовій сфері величезний. Без бензину і дизеля не можна зібрати врожай, одна за одною будуть сповільнюватись різні галузі економіки.
Очевидно, що Путін цим наляканий і почав шукати вихід з тупика. Про це свідчать і термінові дводенні перемовини з Лукашенко, якого Путін відправив у Китай, і брехливі розповіді диктатора по російському телебаченні про те, як все добре на фронті. Мовляв, в тилу у вас все погано, але от там, на фронті…
Саме тому роль СБУ сьогодні значно ширша, ніж проведення окремих спецоперацій. Фактично Служба створює для кремля нову реальність, у якій війна більше не залишається десь далеко. Вона приходить туди, де Росія ще вчора почувалася абсолютно захищеною.
Саме цього Москва боїться найбільше. Не окремого удару. А системності. Передбачуваності української непередбачуваності. Усвідомлення того, що завтра під ударом може опинитися будь-який об’єкт, який працює на російську військову машину.
Тому 40 денний марафон примушення Росії до миру від Зеленського і Хмари – це демонстрація нового підходу. Росія повинна щодня платити за своє рішення продовжувати війну. Не лише на фронті, а й у власному тилу.
І якщо перші дні цієї програми вже принесли такі результати, то можна припустити, що головні сюрпризи для агресора ще попереду. Саме в цьому сьогодні полягає одна з ключових ролей Служби безпеки України.
Не чекати, поки ворог завдасть нового удару. А нав’язувати йому власний порядок денний, змушувати жити в постійній напрузі та поступово позбавляти можливості вести війну. Тож на Росії і далі буде «хмарно».
