Росія розглядає можливість прямого воєнного протистояння з європейськими державами в межах сценаріїв військових конфліктів до 2045 року. Особливу увагу Кремль приділяє Північній Європі, Польщі та країнам Балтії. Водночас Москва продовжує використовувати гібридні методи для послаблення європейської єдності та підтримки України. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Службу зовнішньої розвідки України.
Гібридні операції Росії проти європейських держав
За даними СЗРУ, нині головна мета Росії на європейському напрямі полягає в підриві підтримки України за мінімального ризику прямого зіткнення з Північноатлантичним альянсом.
Для досягнення цієї мети Москва використовує диверсії, кібератаки, шпигунство, дезінформаційні кампанії, операції впливу та порушення повітряного простору європейських держав безпілотниками.
Як зазначають у розвідці, такий інструментарій дозволяє Кремлю поступово перевіряти реакцію європейських країн на провокації, не переходячи межу, за якою може виникнути необхідність колективної відповіді НАТО.
За інформацією СЗРУ, на території Європи перебувають майже 400 співробітників російських спецслужб. Їхня діяльність допомагає Москві систематично перевіряти межі допустимого та оцінювати можливу реакцію європейських урядів.
Українська розвідка наголошує, що використання гібридних методів не означає відмови Росії від можливості прямого військового конфлікту з Європою.
«Водночас було б помилкою вважати, що Росія відмовилася від перспективи прямого воєнного протистояння з Європою. Навпаки, Москва розглядає її як один зі сценаріїв військових конфліктів до 2045 року. Одразу шість із них пов’язані з Північною Європою. Активно опрацьовуються і сценарії щодо Польщі та країн Балтії. Адже путінський режим апріорі потребує зовнішнього ворога для виправдання власної політики, мобілізації суспільства та збереження контролю над ним», – повідомили в СЗРУ.
Сценарії можливого військового конфлікту Росії з НАТО
За оцінками розвідки, одним із можливих інструментів Росії може стати створення контрольованої регіональної кризи на східному фланзі НАТО.
Особливу увагу Москва приділяє країнам Балтії, які, за російськими оцінками, належать до найбільш вразливих частин європейської системи безпеки.
Один зі сценаріїв передбачає створення ситуації, за якої країни Альянсу будуть змушені ухвалювати рішення в умовах невизначеності та обмеженого часу.
При цьому, як пояснюють у СЗРУ, метою Кремля може бути не військова перемога над НАТО, а демонстрація його нібито неспроможності оперативно реагувати на загрози та забезпечувати колективний захист держав-членів.
Ставлення росіян до Європи та перспективи протистояння
У Службі зовнішньої розвідки також звернули увагу на ставлення росіян до європейських держав і можливого продовження конфронтації.
За даними Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), серед головних недружніх країн росіяни називають Велику Британію, Францію, Німеччину, Польщу, Фінляндію та держави Балтії. Водночас результати опитування продемонстрували суперечливі настрої щодо переговорів і подальших агресивних дій.
Зокрема, 61% опитаних вважає, що настав час для переговорів. Проте 59% респондентів переконані, що в разі їхньої невдачі необхідно посилити агресивні дії. У розвідці наголошують, що було б помилкою вважати, нібито Кремль формує свої плани без урахування суспільних настроїв.
За оцінкою СЗРУ, загроза з боку Росії вже давно вийшла за межі можливості безпосереднього військового нападу на європейські країни. Москва готується до тривалого протистояння, у якому український та європейський напрями залишаються взаємопов’язаними.
У цьому контексті розвідка закликає європейські держави сприймати Україну не як периферійну частину власної системи безпеки, а як її невіддільний передовий рубіж.
У СЗРУ наголошують на принципі неподільності безпеки України та Європи, оскільки дії Росії проти української держави безпосередньо пов’язані з її ширшими планами щодо європейського континенту.
Нагадаємо, Північноатлантичний альянс розробив концепцію оборони на випадок можливого нападу Росії. Вона передбачає завдання ударів по військових об’єктах на території Росії та Білорусі. Серед потенційних цілей називали командні пункти та системи протиповітряної оборони поблизу Санкт-Петербурга, у Калінінградській області та Білорусі.
