Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ) провів масштабну роботу з оцифрування та оприлюднив у відкритому доступі понад 48 тисяч сканкопій із 2867 архівних справ, що належать до особового фонду №464 Павла Тичини, повідомляє «Главком».
Сканування та наповнення онлайн-ресурсу «Комплексна система інформатизації» тривало протягом січня – липня 2026 року, і відтепер кожен охочий може досліджувати першоджерела про життя та творчість знакового українського поета безпосередньо з дому.
Оцифрований фонд Павла Тичини є найбільшим у ЦДАМЛМ і загалом налічує понад 17 тисяч справ, основну частину яких передала на державне зберігання дружина поета Лідія Тичина у 1968 та 1976–1977 роках. Наразі опубліковано лише частину цієї колосальної спадщини. До оприлюдненої колекції увійшли рукописи та чернетки поезій, поем, перекладів і статей, а також щоденники за 1919–1967 роки, записники, конспекти лекцій та особисті нотатки.
На весь екран
Крім того, дослідники та шанувальники літератури можуть ознайомитися з листуванням Павла Тичини з видатними діячами культури, серед яких Михайло Коцюбинський, Максим Рильський, Микола Бажан, Остап Вишня та Юрій Яновський. Серед оцифрованих матеріалів є й унікальний фотоархів, що містить світлини поета з Анрі Барбюсом, Пабло Нерудою, Юрієм Гагаріним, Борисом Пастернаком, а також власноручні малюнки Тичини, його портрети та шаржі.
Усі опубліковані документи доступні для ознайомлення на цифровій платформі архіву-музею. Університетські науковці, краєзнавці та всі зацікавлені можуть вільно використовувати інформацію з першоджерел за умови обов’язкового посилання на автора та місце зберігання матеріалів.
Нагадаємо, народний депутат Верховної Ради п’яти скликань, дисидент і політв’язень Михайло Косів розповів «Главкому» що Павло Тичина допоміг йому вибратися з радянської тюрми, куди він потрапив за звинуваченням у антирадянській агітації. Він розповів, що Тичина, дізнавшись про його арешт, особисто звернувся до Першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста з проханням відпустити Косіва.
«Якби не Тичина, то невідомо, як склалася б моя доля», – визнав Косів.
