Сьогодні, 14 вересня, свій 80-річний ювілей святкує українська телеведуча, дикторка, журналістка та народна артистка України Тетяна Цимбал. З днем народження її привітала Національна спілка кінематографістів України, до вітань легенди приєднується також «Главком».
У спілці відзначили професійний внесок Цимбал в українське телебачення та кіномистецтво. Понад десять років вона була ведучою програм «Новини кіноекрану» та «Все про кіно», а також працювала над іншими телевізійними проєктами.
Дитинство та освіта
Тетяна Цимбал народилася 14 вересня 1946 року в Києві, невдовзі після завершення Другої світової війни. Її батько був інженером і після війни працював над відбудовою Києва. Мати під час війни залишалася в окупації. Про воєнні роки батько майже не розповідав доньці, однак згодом Цимбал дізналася, що він пережив полон.
Вищу освіту Цимбал здобула в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, який закінчила 1969 року за спеціальністю «романо-германська філологія». Вона вивчала, зокрема, іспанську мову та літературу.
Кар’єра на телебаченні
Тетяна Цимбал прийшла на українське телебачення ще студенткою, наприкінці 1960-х років. У 1968 році вона пройшла конкурсний відбір, а у вересні 1969-го почала працювати в молодіжній редакції Українського телебачення.
Перші роки роботи були пов’язані з молодіжними програмами «Я+Ти», «Комсомольська традиція» та «Комсомольські зорі». Її професійний шлях розпочався у Київському телецентрі на Хрещатику, 26 – одному з головних осередків українського телебачення того часу.
Так почалася кар’єра, яка зрештою тривала понад пів століття і зробила Тетяну Цимбал одним із найвпізнаваніших облич українського телебачення.
Телеведуча також працювала над низкою інших проєктів. Серед них – «Тетянин полудень», «Тетянин день», «Лінії долі» та «Віра. Надія. Любов». Паралельно Цимбал працювала над публіцистичними програмами.
П’ять цитат Тетяни Цимбал про телебачення, пропаганду і вміння бути публічною людиною
- «Телебачення – це дуже потужна сила і її треба використовувати. Необхідно! Не маніпулювати, не пристосовувати. Я страшенно не люблю, коли говорять про телебачення і про радіо, як про засоби масової інформації. У телебачення багато суспільних функцій: і виховна, і інтегруюча, і рекреативна, і освітня, звичайно, інформаційна, і пропагандистська. Так, пропаганда. Не бійтеся цього слова»
- «Кожному, хто хоче бути медiйною особою, треба вчитися майстерності публічного виступу»
- «Один із законів інтерв’юера – це чітке формулювання запитання. Воно має бути сформульоване таким чином, аби не було відповіді «так» чи «ні». Має відповідати ваш гість, а не ви давати йому варiанти вiдповiдi. Адже показник твоєї майстерності – це цікавий гість. Є таке золоте телевізійне правило: можеш не говорити – не говори, тому що телебачення володіє надзвичайно потужними засобами виразності; план, кадр, ракурс»
- «Політики – окрема iсторiя. Зараз настільки багато політики в ефірі, що вони самі демонструють, що можуть, як говорять, поводяться. Екран – не люстро, а лупа!»
- «Багато з жінок-політиків набагато уважніше ставляться до свого образу, ніж чоловіки. Чоловіки, на жаль, брутальні в більшості своїй, неохайні. Через те, що успiх оратора на 70% залежить від зовнішності, на 20% від манери говорити і мовленнєвої культури, і тільки на 10% від того, що саме говориться. Він може за свою партію душу рвати, але не переконає аудиторiю. Мало купити Armani, його треба вміти носити».
Викладацька діяльність
Окрім роботи на телебаченні, Тетяна Цимбал багато років займалася викладацькою діяльністю. Вона була професоркою Київського міжнародного університету, де викладала майбутнім журналістам. Про цю роботу Цимбал розповідала як про можливість передавати молодшим колегам власний досвід роботи в телеефірі.
Згодом вона працювала професоркою кафедри журналістики та англомовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України. Там Цимбал викладала, зокрема, дисципліни, пов’язані з журналістикою, мовленням і роботою в медіа. Колеги університету відзначали її професійний досвід та внесок у підготовку студентів.
Після початку повномасштабного вторгнення Цимбал продовжила викладати онлайн. За її словами, лекції іноді проходили навіть уночі через різницю в часі та обставини воєнного часу. Частина студентів при цьому перебувала на окупованих територіях.
Її викладацька робота стала продовженням телевізійної кар’єри: Цимбал передавала студентам не лише теоретичні знання, а й власний досвід понад пів століття роботи в українському телебаченні.
Нагороди та звання
У 2006 році Цимбал нагородили орденом княгині Ольги III ступеня за особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України та вагомі трудові здобутки.
Серед професійних відзнак телеведучої – премія «Телетріумф» у 2004 році за особистий внесок у розвиток українського телебачення. У 2009 році вона стала лауреаткою премії «Жінка III тисячоліття» у номінації «Знакова фігура», а у 2010 році отримала звання «Людина року» за багаторічну працю та заслуги в галузі телебачення.
Також Цимбал має нагрудний знак «Ветеран Національного телебачення України», яким її відзначили за багаторічну плідну роботу, професійну майстерність і внесок у розвиток українського телебачення.
Варто нагадати, що у 2017 році Тетяна Цимбал дала інтерв’ю «Главкому», в якому розповіла про українське телебачення, журналістику та інформаційну політику.
Тоді телеведуча наголошувала на необхідності створювати власний український інформаційний продукт і не боятися слова «пропаганда», якщо йдеться про державні інтереси. «Ми – держава. У нас є свій інтерес», – говорила Цимбал.
Вона також розповідала про свою роботу на телебаченні та ставлення до професії, наголошуючи на відповідальності журналіста перед глядачем.
