Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Фербея.
Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.
Народився Дмитро Миколайович Фербей 20 квітня 1992 року в Черепківцях. Навчався у місцевій школі, а опісля – в професійному ліцеї в Глибокій, бо хотів мати справжню чоловічу професію. Опанував фах тракториста, і з того моменту земля стала його світом, його стихією.
Працював у фермерському господарстві. Любив трактори, комбайни, культиватори – важку техніку, яка підкоряється тільки терплячим і сильним.
У армії Дмитро Фербей не служив через проблеми зі здоров’ям. 2016 року зустрів кохану дружину Крістіну, у них народилася донька. Дмитро був найкращим татом – ніжним, турботливим і дбайливим.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Дмитро Фербей одним із перших став на захист Батьківщини. 28 лютого 2022 року, не маючи військового досвіду, він добровільно долучився до лав ЗСУ, аби зупинити ворога і прогнати його якомога далі від рідного дому.
Служив у 22-му Буковинському стрілецькому батальйоні, а згодом його прикомандирували до 116 механізованої бригади. На фронті був водієм-санітаром медичного пункту.
Загинув солдат Дмитро Фербей 19 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Шевченкове на Харківщині.
«Одного дня подзвонила сержант Олександра. Голос її тремтів, збивався. Не знали, як сказати мамі… Накрило «Градами». Дмитрові посікло голову уламками. Травми несумісні з життям», – згадує дружина Крістіна.
Поховали героя у рідних Черепківцях. Без тата залишилися дві доньки: Єві – дев’ять років (від першого шлюбу). Діані – вісім. На фасаді школи, де навчався захисник, йому відкрили меморіальну дошку.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
