Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Будіша.
3 серпня 2025 року поблизу Костянтинівки на Донеччині Андрій Будіш загинув, захищаючи Україну. Його життя обірвав ворожий дрон-камікадзе. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Південне регіональне управління Держприкордонслужби України.
Прикордонник Андрій Будіш родом з міста Подільськ, що на Одещині. Свій військовий шлях розпочав у 2003 році зі строкової служби у сухопутних військах. А вже у 2005 році долучився до лав прикордонників, підписавши свій перший контракт з Могилів-Подільським прикордонним загоном.
Згодом продовжив службу у Подільському загоні, а у 2019 – Одеському прикордонному загоні. За роки служби опанував різні військові спеціальності: був стрільцем, електриком, механіком-водієм.
Перший бойовий досвід Андрій здобув у 2014 році під час антитерористичної операції на Донеччині. Саме тоді він уперше зіткнувся пліч-о-пліч з ворогом та відчув на собі, що таке справжня війна. 17 червня цього ж року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївське Амвросіївського району Донецької області воїн отримав поранення. Та навіть після цього, пройшовши лікування, Андрій повернувся до служби та продовжив виконувати свій обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі.
Повномасштабне вторгнення прикордонник зустрів на півдні країни, а вже з липня 2024 року штаб-сержант Андрій Будіш виконував бойові завдання у складі третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Він, як інспектор прикордонної служби та водій мінометної застави комендатури швидкого реагування, щодня ризикував життям на пекельних напрямках фронту.
Поза службою Андрій був люблячим чоловіком та батьком, турботливою і щирою людиною. Для дружини Вікторії Андрій був надійною опорою, а для своїх донечок – татом, який завжди знаходив час для них. Кожну вільну хвилину, яку вдавалося викроїти між службою та війною, він намагався провести з родиною. Любив прості поїздки на природу, тепло літнього моря та найбільше мріяв про звичайні мирні дні, коли можна просто бути поруч із найдорожчими людьми.
Андрій був із тих людей, для яких захист рідної землі – не просто професія, а свідомий вибір заради своєї родини та країни. Побратими згадують його з посмішкою – саме таким він назавжди залишиться у їхній пам’яті: щирим, добрим і людяним, завжди готовим підтримати та допомогти. Він умів знайти потрібні слова навіть тоді, коли було важко, пожартувати, коли це було потрібно, і ніколи не залишав своїх наодинці з проблемами.
У захисника залишилася дружина Вікторія та двоє донечок.
В Одесі родині штаб-сержанта Андрія Будіша вручили державну нагороду – медаль «За військову службу Україні», якою захисника посмертно відзначено за особисту мужність, самовідданість та бездоганне служіння Українському народові.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
