Двоє братів із Блакитного, що на Запоріжжі – останні жителі населеного пункту, який росіяни за літо перетворили на купу каміння. Пенсіонери пережили десятки «прильотів» і дивом вижили, коли шахед вдарив поруч. Виїхати змусили лікарі – один із братів має проблеми з серцем. Уже в евакуації обидва чоловіки кажуть: тягне додому. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті tsn.ua.
Евакуація під канонаду КАБів
Аби евакуювати останнього жителя Блакитного, волонтери та поліцейські ризикували власним життям: уздовж дороги до села на машини постійно чатують російські дрони-ждуни.
«Там постійна небезпека дронів, «Шахедів», КАБів. Ми забирали його, чекали десь хвилин 15 – за цей час нарахували приблизно 11 КАБів, що впали поруч. Вони засипають цю місцевість авіабомбами, бо ворог веде наступальні дії на Оріхів», – розповідає волонтер Ігор Піліпушка.
Того дня волонтери евакуювали пана Леоніда – він залишився в Блакитному останнім. Його брат, пан Микола, залишив село трохи раніше через проблеми із серцем: дістатися лікарні під обстрілами чоловікові допомогли військові.
Після лікування евакуюватися його переконали медики. Чоловік не хотів залишати брата одного, адже тому важко пересуватися через поранення, тож попросив евакуювати і його.
«Телевізор дивився, коли як довго загуло. Скло повилітало – скло, двері… І потрапило в руку», – пригадує момент поранення переселенець із села Блакитне Леонід Діброва.
Коли забирали пана Леоніда, волонтери прихопили в бус і безпритульного собаку. Тепер він чекає на нових господарів у транзитному центрі.
«Ми хотіли її погодувати, але побачили, що вона дуже налякана і в неї контузія», – додає волонтер Ігор Піліпушка.
Життя під полюванням дронів
Евакуйовані брати оселилися в гуртожитку Запоріжжя. Вони поступово звикають до невеличкої кімнати та з болем згадують покинуту хату. Кажуть: в обстрілюваному селі, де не залишилося жодної крамниці, виживали завдяки городу та шістьом курям.
«Гуманітарку ж давали, город садили, консервація є. Як бахнули на Жовтій Кручі – і почалося. Тоді почали – і Ясну Поляну, і Новотроїцьке, і Одарівку ж розбомбили. А як довбанули, погреб розбили – де ховатися в хаті? У хаті сиділи», – розповідає переселенець Микола Діброва.
На вулицю брати виходили хіба що вночі – удень це було вкрай небезпечно. Росіяни задля розваги полювали на літніх людей за допомогою дронів.
«Прямо на мене летів. Я йому дулю скрутив, слів божих сказав – він і полетів. До Жовтенького долетів, «пшак» – і збили. Молодці, добре стріляють», – пригадує пан Микола.
Чоловік зізнається: вирушаючи до лікарні, сподівався повернутися додому, тому взяв із собою лише паспорт. Усі речі та документи на будинок залишилися в Блакитному.
«Це ж бахнули по сусіду, і як бахнули – сусідня хата завалилася, і наша дах, і стара хата, і зерносховище теж побили. Ну, та розбито все. Село… Що ж, гарне село було. Немає», – бідкається переселенець.
Усе, що залишилося на згадку про рідний дім – кілька світлин у телефоні.
Ситуація в регіоні та робота транзитного центру
Щодня з небезпечних сіл Запорізької області виїжджають десятки людей. У транзитному центрі кажуть: найбільша біда з тими, хто сидить під обстрілами до останнього. Зрештою вони самі просять про евакуацію, але доїхати до них транспортом стає неможливо, тож люди долають десятки кілометрів пішки просто під вогнем.
«Люди виїжджають у важкому стані – це ті, хто не міг дозволити собі самостійно виїхати раніше. Є проблема, що вони виїжджають без документів. У нас є організації, які займаються їх відновленням, і весь цей процес для людей є безкоштовним», – зазначає координатор транзитного центру Запоріжжя Денис Книш.
Поки села на Запоріжжі продовжують порожніти, більшість їхніх жителів залишаються в обласному центрі. Їхати далі вони не хочуть, адже сподіваються повернутися додому – про це мріють і брати Діброва.
Нагадаємо, на Чернігівщині прикордонники за допомогою наземного роботизованого комплексу евакуювали літнього чоловіка із селища Бучки, яке російські війська щодня обстрілюють.
У квітні військові вже використовували наземний роботизований комплекс для евакуації цивільних із зони бойових дій. Пілоти 60-ї окремої механізованої бригади помітили 77-річну жінку, яка йшла дорогою під обстрілами, а згодом знесилено впала. По неї відправили НРК із написом «Бабусю, сідай!», який доправив жінку до безпечного місця.
