Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Павла Луцкова.
Життя захисника обірвалося 2 квітня 2026 року у населеному пункті Рубіжне Вовчанської громади на Харківщині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Жмеринську міську раду.
Павло Луцков був жителем Браїлова Вінницької області. Він народився 5 грудня 1970 року. Навчався у Браїлівському ліцеї імені Володимира Забаштанського, а згодом переїхав на Тернопільщину у Скалу-Подільську, де й закінчив школу. Виріс у родині військового, тому після школи обрав офіцерський шлях і вступив до вищого технічного авіаційного училища.
Трудову діяльність розпочав на цукровому заводі. Згодом понад 20 років працював електромеханіком на залізниці, а пізніше – у дорожній галузі.
У 2014 році Павло Луцков долучився до захисту України, пройшов АТО та був відзначений державними нагородами. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він уже другого дня добровільно повернувся до війська, попри проблеми зі здоров’ям.
Павло Луцков служив у званні старшого лейтенанта в лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду начальника зв’язку та кібербезпеки й мав позивний Мускат.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання 2 квітня 2026 у населеному пункті Рубіжне Вовчанської громади на Харківщині. У Павла Луцкова залишилися дружина, двоє дорослих дітей та онуки.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
