Заступник голови Національної поліції – начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов переконаний, що російські спецслужби не стояли за В’ячеславом Зінченком, засудженим за вбивство мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. Водночас перед злочином хлопець приєднався до праворадикального російського руху. Про це йдеться у матеріалі «Главкома» «Довічне вбивці Фаріон. Анатомія вироку Зінченку».
«Розумієте, за складом характеру обвинувачений належить до категорії людей, які вважають себе розумнішими за інших. У 18 років він охрестив себе «санітаром суспільства», прочитав кілька неонацистських та «кедебешних» книжок і вирішив, що здатен реалізувати свою «справедливість». Можливо, пів століття тому розкриття подібного кримінального правопорушення було би суттєвою проблемою. На сьогодні завдяки сучасним методикам і системам, а особливо технології відеоспостереження «Безпечне місто» подібні злочини розслідуються оперативніше», – заявив Нєбитов.
Водночас «білою плямою» у справі Зінченка залишається зброя, з якої було вбито Фаріон. У матеріалах справи зазначено, що на місці злочину слідчі знайшли гільзу з металу сірого кольору із маркуванням «9х18 Makarov». Де перебуває саме знаряддя вбивства, невідомо.
Згідно з висновком балістичної експертизи, Зінченко стріляв із нештатної самозарядної вогнепальної зброї калібру 9х18 мм. Її виготовили або переробили саморобним способом із пістолета конструкції Макарова або схожого виробу.
У вироку є ще одна деталь. З останньої орендованої квартири на вулиці Лесі Українки у Львові, яку Зінченко залишив 20 липня 2024 року – наступного дня після вбивства, – він тричі виносив сміттєві пакети. Слідство припускає, що таким чином обвинувачений замітав сліди.
Правоохоронцям знадобилося шість діб від моменту злочину, щоб розкрити вбивство Фаріон. За словами тодішнього глави МВС Ігоря Клименка, на пошук стрільця було кинуто практично всю поліцію Львова та частину поліції Львівщини. До розслідування також долучилися столичні оперативники та слідчі групи під керівництвом заступників очільників Нацполу та СБУ.
Нєбитов розповів «Главкому», що вже ввечері 19 липня 2024 року правоохоронці допитали близько десятка свідків. Вони бачили Фаріон, а також хлопця у маскувальному одязі, який її вбив. Один зі свідків мав у телефоні фотографію обвинуваченого: чоловік заздалегідь сфотографував його через незвичний зовнішній вигляд.
Паралельно слідчі опрацьовували сотні гігабайтів записів із камер відеоспостереження Львова. За словами Нєбитова, 23 липня 2024 року правоохоронці оперативним шляхом отримали підтвердження, що до вбивства може бути причетний В’ячеслав Зінченко з Дніпра.
Наступного дня у місті встановили будинок, у якому він жив, та організували спостереження. Правоохоронці не знали, чи замінована квартира Зінченка, чи має він удома зброю та чи планує самогубство, тому затримання вирішили проводити у світлу пору доби. 25 липня бійці спецпідрозділу «Корд» затримали Зінченка у його оселі.
Генерал поліції додав, що під час розслідування таких злочинів правоохоронці удвічі-утричі прискіпливіше досліджують речові докази, проводять допити свідків та інші слідчі дії.
Нагадаємо, 1 жовтня Шевченківський районний суд Львова визнав В’ячеслава Зінченка винним у вбивстві Ірини Фаріон та призначив йому довічне позбавлення волі. Суд також задовольнив цивільний позов доньки мовознавиці Софії Семчишин про відшкодування моральної шкоди.
Донька Ірини Фаріон Софія Семчишин назвала рішення суду «історичним вироком». Вона наголосила, що задоволена призначенням Зінченку довічного ув’язнення.
Водночас сторона захисту Зінченка заявила, що оскаржуватиме вирок. Адвокат Ігор Сулима назвав справу сфальсифікованою та анонсував подання апеляції. Захист Зінченка назвав справу сфальсифікованою та анонсував апеляцію
