Українські археологи дослідили сарматське поховання у кургані бронзової доби на Арабатській стрілці. Могила належала чоловікові віком приблизно 25–35 років, якого поховали зі зброєю та поховальними дарами. Про це розповідає «Главком» із посиланням на дослідження науковців Інституту археології НАН України.
У кургані знайшли десятки поховань
Курган розташований у північній частині Арабатської стрілки, неподалік тимчасово окупованого Щасливцевого на Херсонщині. Його досліджували під час археологічних робіт у 2018–2019 роках.
Спочатку курган спорудили ще у бронзову добу. На час дослідження його висота становила близько 1,3 м, а діаметр – приблизно 42 м. Через багаторічне розорювання споруда була значно пошкоджена.
У кургані археологи виявили 36 поховань, які належали до різних історичних періодів – від бронзової доби до пізнього Середньовіччя. Сарматська могила була розташована майже біля вершини кургану.
Поховання являло собою вузьку яму завдовжки близько 1,8 м і завширшки 0,6 м. Чоловіка поклали на спину, його голова була повернута на північний захід, а руки витягнуті вздовж тіла. Стан кісток виявився дуже поганим.
Біля чоловіка залишили кинджал та м’ясо
Найпомітнішою знахідкою став залізний кинджал завдовжки близько 45–47 см. Він мав кільцеподібне навершя та прямий перехрест. Частини руків’я лежали біля грудей, а лезо – біля правого стегна.
Під ним археологи виявили сліди дерев’яних піхов.
Поруч із ногами похованого залишили кістку ноги та лопатку вівці, а також невеликий залізний ніж. Зверху лежав червоний глиняний глечик з однією ручкою.
Дослідники зазначають, що м’ясні пожертви були характерними для поховальних традицій кочових спільнот раннього залізного віку.
Поховання пов’язують із роксоланами
Точну дату поховання встановити не вдалося. За особливостями кинджала та керамічного посуду автори дослідження датують його періодом від I століття до нашої ери до I століття нашої ери.
Орієнтація похованого головою на північний захід також має значення. Дослідники зазначають, що сарматські поховання цього періоду з північною орієнтацією в Україні пов’язують переважно з роксоланами – одним із сарматських племен.
На думку авторів, похований міг належати до спільноти, яка контролювала цю ділянку узбережжя Чорного моря. Важливими ресурсами регіону були сіль та прісна вода, а згодом територія могла бути пов’язана з торговими маршрутами між Боспором та поселеннями Нижнього Дніпра.
Таким чином, курган на Арабатській стрілці використовували для поховань протягом кількох тисячоліть, а сарматська могила стала одним із найпізніших поховань у ньому.
Раніше «Главком» розповідав про незвичайне поховання XVII століття, яке археологи виявили на території Польщі. У могилі знайшли рештки молодої жінки, яку поховали із серпом, покладеним поперек шиї, та замком на нозі. Такі предмети, за тогочасними уявленнями, мали не дозволити померлій повернутися з могили.
Дослідники припускають, що незвичайний спосіб поховання був пов’язаний із поширеними в тогочасному суспільстві страхами перед так званими «вампірами». Археологи також встановили, що могилу могли відкрити невдовзі після поховання.
