Можна це вважати прадавньою традицією віче, а можна вакханалією. Але Україна вкотре продемонструвала свою унікальну демократію.
Суто світоглядно є велика спокуса спростити протистояння Федоров-Сирський до гасла «нове проти старого». Якби ж йшлося не про таку чутливу сферу, як військова і не про такий відповідальний час, як війна за виживання держави. Коли питання призначення головнокомандувача у воєнний час вирішуються на вулиці, це само по собі є тривожним прецедентом. Навіть попри безліч питань до специфіки кадрової політики президента та методів управління Сирського.
Тому наразі відставка Сирського більше схожа на політичну поступку вулиці, ніж на підсумкову оцінку роботи генерала.
Отже, Олександр Сирський таки йде у відставку за п’ять днів до свого дня народження.
Про те, чому Сирському є за що дякувати, – великий текст на «Главкомі».
Усі молитви за те, щоб в його наступника Михайла Драпатого вийшло не гірше!
