10 днів вересня пролетіли в одну мить.
• 1 •
У публічному просторі через накладення одного негативу на інший виникає ефект сніжної кулі. Складніше сприймати цілісну картину з усіма проблемами та досягненнями.
Головна увага на початку місяця – російський терор у Києві. Атаки на Харків та область, Суми, Одесу, Запоріжжя, Дніпро, Херсон та інші регіони закономірно відходять на другий план, хоча й не припиняються.
Зокрема, за дев’ять днів лише у Харківській області росіяни вбили 10 цивільних і поранили понад 70 осіб. Б’ють по всьому, з якоюсь особливою люттю – по електричках і поїздах. Наслідок: місто живе, продовжує залишатися опорою для армії, але змінюється структура населення. Зокрема, стає менше дітей.
Номінально до першого класу зараховано 5 тис. дітей у державні школи та 600 – у приватні. Фізично у місті перебуває ще менше першокласників. Порівняно з 2021/22 р. кількість першокласників фізично зменшилася втричі (у середньому по Україні – на 40%)! Це – один із викликів.
Ціла низка чинників з різних боків наводить на думку: майбутню Україну треба відбудовувати «починаючи зі школи», що одразу покаже, яку планку ми собі ставимо, визначить пріоритети, критерії та тактику.
• 2 •
На фронті ситуація залишається вкрай складною, але ознакою цього періоду є суперечливі новини. Мало того, що вони спростовують брехню російського вождя – у російському ж сегменті з’являються суперечливі повідомлення про те, хто куди наступає/відступає.
Є тактичні успіхи російської армії. Але є й помітні тактичні невдачі. Росіяни посилили штурмові дії, намагаються до кінця жовтня (поки є листя) максимально прорватися до міст, щоб на зиму вступити в міські бої. Поки що цей натиск виливається здебільшого лише у зростання втрат.
Днями росіяни подолали психологічний рубіж – 1,5 млн убитих і поранених. Цю цифру можна сприймати як орієнтовну, але вже кілька років втрати здебільшого підтверджуються відеозаписами.
Непрямі докази також свідчать: навіть з урахуванням повторного повернення поранених, навіть з урахуванням мешканців окупованих територій України, яких загнали до російської армії, власне російські втрати давно перевищили мільйон.
Проєкт «Медіазона» та російська служба ВВС на основі даних про спадщину на кінець 2025 року оцінили втрати Росії лише серед убитих (!) у 352 тис. осіб. Це неповні дані. За 8 місяців 2026 року підтверджені втрати росіян серед убитих – близько 120 тис. Тобто мінімальна цифра – півмільйона загиблих і сотні тисяч інвалідів. Щоб що?
• 3 •
9-10 вересня питання «щоб що» Сили оборони України риторично поставили:
- у Сочі – де ввечері та вночі була дискотека;
- у Новоросійську – де уражені й кораблі на ВМБ, і об’єкти в порту;
- у Махачкалі – порт;
- у Рязані – де відкинули ремонти найважливішого для Москви та центрального регіону НПЗ;
- і вишенька – у Новому Уренгої (!), де добрі дрони перевірили оборону підприємств «Газпрому».
З портами та НПЗ усе ясно. Пікантність щодо газу полягає в тому, що експорт до Європи таки, так, обмежений. Але газ забезпечує левову частку енергогенерації (близько 80%) і теплоенергетики (близько 75%) у європейській частині Росії. Це основне паливо, вугілля займає близько 15%, мазут – кілька відсотків.
Добрі дрони, пролетівши понад 3 тис. км, відвідали щонайменше одне з підприємств «Газпрому» (Новоуренгойський завод з підготовки конденсату до транспортування – ЗПКТ), що знаходиться на самому початку технологічного ланцюжка підготовки газу, який потім обігріває батареї, кип’ятить чайники в будинках і – що важливо – генерує електроенергію. Це наочний приклад того, що Україна теж готується до російської зими.
• 4 •
Окремого аналізу заслуговує легкий шок росіян, які займаються прикладною економікою, після Східного економічного форуму, де Путін і його економічні міньйони несли відверту нісенітницю. Додати реалізму намагався голова «Сбербанку» Герман Греф, але його не зрозуміли.
Зараз уряд РФ силою волі складає бюджет, який навряд чи покажуть до «виборів». Бо там очікуються жахи. Тож попри всі труднощі змушуємо себе піднімати голову й оглядатися навколо.
