Трампу потрібно виграти вибори, а для цього потрібні гарні новини.
Путін це знає й тому шантажує Трампа поганими новинами.
Трамп намагається купити у Путіна гарні новини, але Путін продає задорого. Така ціна сама по собі є поганою новиною.
Тобто Путін спіймав Трампа у пастку поганих новин: не купиш – погано, купиш задорого – погано, а дешево не продається. Варто було би взяти Путіна за комір і сильно потрусити, бо сила в американській руці є. Але Путін добре грає в покер, а Трамп добре грає лише у гольф, та й то на своєму полі.
Тож Путіну передали привіт із Вашингтону, але він його не оцінив. Зараз його хід, і він, судячи з всього, готовий підняти ставки на європейському полі. Важливо, що точок вразливості Європа має багато, а готовності мало. Тут вже вступають у силу правила ґо: один вдало розміщений камінь загрожує супротивнику одразу по кількох напрямках.
Вкотре бачимо, як можна мати найсильніші збройні сили на планеті і водночас стратегічну слабкість, яка дає можливість Ірану, КНДР та Росії в тебе вигравати. Паралельно США послаблюють відносини з союзниками: Європа, Канада, Південна Корея тощо.
Диктатури виграють у демократій не тому, що диктатори не мають обмежень на зло, і не тому, що диктатори не мають обмежень по часу. Демократії програють, бо вони не знають, чого хочуть.
Ось чому демократіям потрібні структури, чий цикл перевищує політичні каденції, – щоб не забувати, чого ти хочеш.
