То хто і що отримав у результаті угоди? Якщо відкинути балаканину, насправді, хто що заробив? Говорити про економічні аспекти немає сенсу. Це не ті обсяги дизельного палива. Триста тисяч тонн у жовтні? Добовий обсяг споживання США – 500 тисяч тонн. У Росії в серпні – 110 тис. тонн. За добу! Тобто ні про що, проїхали.
Політичний фактор
Кремль показав, що США готові з ним розмовляти без України та ЄС. І росіяни можуть бути корисними, нехай і в дрібницях. Тобто пропаганда на коні – знову дружимо з Америкою, велика країна, мудрий лідер, а Україна – не гравець.
Ще серед плюсів – надія на те, що добрий дідусь Трамп змусить «поганого військового диктатора Зеленського» припинити розбирати по шматочках російські НПЗ. Ну і взагалі – Європа та Україна стануть поступливішими. Раз тут таке загострення у всіх аспектах старої дружби.
З мінусів. Знову доведеться пояснювати своїм всеїдним хом’ячкам, чому Америка з підступного ворога, з яким Росія воює, знову стала другом. Це легко, адже пам’ять у хом’ячків, як у рибок. А ось пояснити дефіцит бензину на заправках у цьому контексті буде складніше
Білий дім
Теж можливість гучних заяв для Трампа. Я дістав для Америки мільйон тонн дизеля! Я! Я! Хто я? Рятівник улюблених ранчерів, фермерів і далекобійників! Хто в світі ще може домовлятися з Путіним? Тільки я! Ось мене знову обділили премією миру, а хто з усіма дружить? Я! Свято для нарциса.
Мінуси теж очевидні. Таке вливання істотно не вплине на ціни, а до виборів трохи більше місяця. Проукраїнські настрої сильні в обох партіях, а Путін у США серед населення, що цікавиться політикою, не надто популярний.
М’яко кажучи – не дуже популярний. І за дружбу з людожером Трамп отримає свою неминучу порцію звинувачень. Поки що не критичних, але загальна маса негативу збільшиться.
Європа – плюсів практично немає. Публічно натякнули на те, що у Вашингтоні можуть не зважати на їхню думку. А Трампу взагалі байдуже, що Путін – військовий злочинець. У цьому, до речі, і є плюс.
Очевидно, що в разі неминучого військового конфлікту з Росією чекати допомоги від Трампа не варто. Погана новина, але за позбавлення від ілюзій скільки не плати – не переплатиш. З іншого боку, після зняття санкцій з того ж Фрідмана й Усманова вдавати невинність тієї Франції явно запізно.
Україна – суцільний мінус, плюсів немає. Хіба що теж менше ілюзій щодо західних цінностей і високих стандартів демократії. Хоча у більшості українців цих ілюзій і так давно немає. А тим, хто не зняв рожеві окуляри, там уже допоможе лише хірург. Або виховна бесіда, а потім проктолог. Так, заради миттєвих політичних інтересів або невеликої вигоди США легко домовляються з людожерами.
Друзів у геополітиці не існує – є лише інтереси. Робити довгострокову ставку у зовнішній політиці на США, а не на Китай, було помилкою наших еліт. Нічого непоправного немає.
Продовжуємо завдавати ударів по цілях усередині Росії, зокрема й по нафтовій галузі. Подобатися Трампу вже не обов’язково.
