Пишу із Затоки, де безпекова ситуація зараз своя, трохи відмінна від київської: дрони заходять з акваторії Чорного моря, тривоги звучать майже весь час, «Бандеролі» гудять над головою постійно.
І десь на цьому тлі майже непомітно для київських новин сталася річ, яка насправді доволі значна: за останні три дні, 24, 25 і 26 липня, Румунія вперше за всю війну почала збивати російські дрони своїми F-16.
Дотепер, за десятки залетів у свій повітряний простір, румунські винищувачі дрони лише супроводжували, доки ті не зникали з радара, – навіть тоді, коли пілоти вже мали дозвіл відкривати вогонь, вони його не відкривали, боячись зачепити щось на землі. Три збиття за три дні після трьох років стриманості – це досить різка зміна поведінки.
Найпростіше пояснення хронологічне. У травні цього року Geran-2 влучив у десятиповерхівку в Галаці, місті на двісті тисяч людей, поранивши жінку з дитиною, – вперше на румунській землі постраждали люди.
Для нас тут показова географія: Галац стоїть за двадцять кілометрів від Рені, тобто коли росіяни атакують Ізмаїл і Рені, той самий рій дронів залітає й на румунський берег, і це фактично одна мішень, розрізана Дунаєм. Після Галаца відмовчуватися стало політично неможливо, і за два місяці Румунія від супроводу перейшла до вогню.
Але за цим стоїть і те, що видно ширше за один інцидент. Закон, який дозволяє румунській армії збивати чужі безпілотники, ухвалили ще в травні 2025-го, причому частина партій голосувала проти й оскаржувала його в Конституційному суді. Протягом року у пілотів була можливість збивати дрони, та цей рік пішов на політичні дискусії, суди і сумніви.
Але врешті-решт доводиться відповідати, адже дрони починають залітати все далі. І ця логіка стосується безпосереднього всього НАТО – можна довго чекати, будувати протоколи безпеки, але рано чи пізно доведеться збивати ворожі цілі.
Окремо зазначу, що дезінформація навколо цих подій вже не така дієва, як була. Коли стався Галац, соцмережі за кілька годин залило звичне: дрон насправді український, Румунія вже воює, влада тільки й чекала приводу підписати оборонні контракти.
Різниця з 2022-м у тому, що румунські фактчекери з Funky Citizens майже одразу показали дві координовані мережі, які почали розганяти паніку ще до самого удару. Методичку впізнали й розібрали раніше, ніж вона встигла спрацювати, – те, на що на початку нашої війни йшли місяці, тепер займає години.
Складається з цього доволі проста річ, яку європейці повільно інтегрують у свою картину світу. Кордону, за яким починається чиясь чужа війна, більше немає: один і той самий дрон над Чорним морем існує не тільки для України, але й для всіх сусідніх країн; тож тепер це привід підняти винищувач НАТО і відкрити вогонь.
Що частіше російський Shahed натраплятиме над морем на F-16 замість байдужого радара, то менше залишається ілюзій, що десь тут пролягає безпечна лінія. Затока й Галац дивляться в одне небо.
