Наскільки я розумію, те, що ми бачимо в Абу-Дабі, не є переговорами. Власне, самі сторони називають це «консультаціями».
Мета цих зустрічей – повернутися до формату, який потенційно може призвести до реальних переговорів. Головною ознакою справжніх переговорів буде готовність Росії шукати спільні рішення для завершення війни.
Основним чинник, який дає певний привід для оптимізму, – це послаблення американської адміністрації після виборів минулого тижня. Путін бачить у Трампі саме того президента, який може допомогти зламати Україну та дотиснути її до прийняття російських умов. Це вікно можливостей, але воно вже починає закриватися. Тож якщо Путін хоче встигнути скористатися ним, варто поквапитися.
Другий чинник – фактична зупинка російського просування на лінії фронту. Однак Путін, схоже, живе у власній реальності, де російська армія постійно наступає.
З іншого боку, Росії наче не треба йти на компроміси через тимчасову перевагу в повітряній війні проти українського тилу. А якщо твоя стратегія дає результат, навіщо йти на компроміси та відмовлятися від неї?
Очевидно, що війна триває циклами. Після завершення кожного з них сторони, що воюють, підраховують здобутки та ціну, яку за них заплатили. І ухвалюють рішення щодо подальших інвестицій у війну.
Кожне наступне рішення продовжити війну підвищує ставки. І тоді всі експерти у фейсбуці знову кажуть, що «наступне вікно можливостей відкриється за 6 місяців». І так щопівроку.
Сьогодні ми бачимо, що Путін вже проінвестував зимову кампанію. Тож до весни ставки зроблені, кампанія розпланована, а змінити це можуть хіба що міфічні «чорні лебеді».
Навесні настане наступний етап, коли сторони мають знову переоцінювати ціну війни та ціну провалу чергової спроби переговорів. З цих причин рішення про подальші інвестиції у війну, найімовірніше, ухвалюватимуться у квітні-травні. І у фейсбуці це знову назвуть «вікном можливостей для переговорів».
Подальші інвестиції – мобілізація, поглиблення переходу на воєнну економіку, зменшення витрат на регіони тощо. Тобто рішення, від ухвалення яких Путін свідомо ухилявся впродовж всіх років великої війни.
І саме тут може з’явитися справжнє вікно можливостей для переговорів. Не тому, що Путін раптом захоче миру, а тому, що продовження війни вимагатиме від нього важких рішень, ціну яких він досі не був готовий платити. І тоді напрацювання в Абу-Дабі можуть нарешті стати основою реальних переговорів.
