Вічно можна дивитися на три речі: як горить вогонь, як тече вода і як громадяни країни «подарункової 1000», «безкоштовних 3 тис. км залізницею» та всяких різних кешбеків переймаються заявами Дональда Трампа про «дивіденди у $5 тис. кожному».
І тут, і там – такі досить сумнівні проєкти називаються іменами тих, хто не заплатить і долара/гривні за них. Все буде виплачено з кишені тих таки некритично мислячих платників податків. Такий собі «подарунок» за їхні гроші.
Звісно, це не про те, як економіку оздоровити та інфляцію приборкати або борги скоротити. Тут все очевидно: епоха простих популістських рішень крокує світом. І політики-популісти цю «конячку» осідлали вже давно.
Різниця між Україною та США лише в тому, що там ще не додумалися (правильно сказати – ініціаторам не дозволили) всі ці проєкти оформляти через єдине контрольоване вікно зі збору даних про громадян. Так що у США свою «Дію» навряд чи можливо запровадити, хоча, звісно, будь-як влада мріє про такий інструмент.
Американці дуже ревно ставляться до конфіденційності своїх даних (privacy). Ідея створення єдиного державного додатка, де будуть зібрані і паспорт, і водійські права, і поточні фінансові операції викликає у значної частини суспільства США сильний опір через зрозумілі побоювання безпеки персональних даних і тотального цифрового контролю з боку держави.
Тобто, в принципі, цілі й інструментарій зрозумілий, стикаємося ми з цим не вперше, і далі ці ініціативи очевидно не припиняться, якщо не буде нарешті більшості серед громадян, які просто порахують свої фінансові надходження й витрати і перестануть приймати подачки за свій же рахунок та підтримувати популістів різного штибу…
Але поясніть, будь ласка, чому ми переймаємося насамперед бюджетом США, а не України?!
