Звістка про раптову смерть сенатора Ліндсі Грема надійшла тоді, коли він щойно повернувся зі свого десятого воєнного візиту до Києва – ще в п’ятницю він зустрічався з президентом Зеленським, говорив про протиповітряну оборону України і санкції проти Росії. Грем ніколи не був класичним законодавцем-дипломатом.
Навпаки – він був людиною, яка підкреслювала необхідність силового тиску на диктатури і на їхніх очільників. Яка наголошувала, що тільки така позиція Сполучених Штатів може допомогти демократичним країнам створити засади для власної безпеки в нашому непростому світі.
Підтримка сенатором Гремом України з тих часів, коли почалася російська агресія проти нашої країни, завжди була послідовною і принциповою. Адже і в усіх інших випадках, коли Росія здійснювала агресивні дії, сенатор дотримувався саме такої позиції.
Скажімо, тоді, коли було ухвалене рішення про напад Росії на маленьку Грузію – що стало прелюдією до великих війн на пострадянському просторі. І тоді в сенатора Грема була абсолютно чітка позиція і чітке послання до адміністрації президента Джорджа Буша – аж до пропозицій бути рішучішими в захисті грузинського суверенітету й ухвалювати рішення про виразніші політичні кроки.
Такою ж абсолютно чіткою і зрозумілою була позиція сенатора і в близькосхідних питаннях, де він завжди закликав займати жорстку позицію щодо Ірану та інших диктаторських режимів, які загрожують безпеці як Сполучених Штатів, так і демократичних країн регіону.
З цієї точки зору можна сказати, що позиція сенатора Грема була унікальною – в ситуації, коли і Ізраїль, і Україна практично позбулися традиційної двопартійної підтримки, яка зосередилася або в лавах республіканців, або в лавах демократів. Сенатор Грем підтримав обидві ці країни – і зараз про нього зі словами вдячності згадують і в Києві, і в Єрусалимі.
І це також нагадування про те, якою має бути політика Сполучених Штатів щодо демократичних країн, які борються за своє існування у протистоянні з огидними диктаторськими режимами – режимами, які вважають, що сила, примус та ідеологічні вигадки можуть бути виправданням для вбивства цивільних громадян і захоплення чужих територій.
Звісно, можна було б сказати, що уроки епохи, яку в американському політичному житті уособлював Ліндсі Грем, обов’язково врахують. Але я не був би таким оптимістом. Усі ми з вами бачимо, що прийшли нові політичні часи. Прийшли люди, які думають не стільки про принципи, скільки про електоральні перемоги.
Люди, які бажають не пояснювати своїм співвітчизникам сутність цінностей, а насамперед прагнуть сподобатися цим співвітчизникам заради швидкої перемоги на виборах. І навіть не думають, що наступних виборів для цих самих співвітчизників може просто не відбутися – у зв’язку з воєнною небезпекою та їх загибеллю.
Те, що, до речі, раніше було виключно образом, коли ми говорили про цю небезпеку і про цю загибель, зараз стає реальністю в багатьох країнах світу. І кількість цих країн буде тільки збільшуватися в нашому непростому ХХІ сторіччі – якщо ми не будемо прислухатися до політичної спадщини таких людей, як сенатор Ліндсі Грем. Як і сенатор Джон Маккейн – якого Грем свого часу захищав від самого Дональда Трампа.
Ліндсі Грем залишиться втіленням тієї американської політики, яка дарувала світу сподівання на мир і виживання в найгірші десятиріччя і ХХ-го, і початку ХХІ сторіччя. А зараз ця позиція може бути сподіванням на те, що світ буде здатний вибратися з того політичного і воєнного провалля, в яке ми всі провалилися, – з меншою кількістю руйнувань, жертв і того відчуття катастрофи, яке не залишає нас.
