Огляд з Куп’янського напрямку.
Противник (російські війська) продовжує наступальні дії на правому фланзі свого угрупування військ (УВ) «Запад» з метою ліквідації Купянського плацдарму Збройних сил України (ЗСУ) та захоплення міста Куп’янськ, зосередивши свої основні зусилля по загальному напрямку Піщане – Курилівка – Куп’янськ-Вузловий.
Ядро угрупування противника, яке діє по цьому напрямку, складається з частин і з’єднань 1-ї танкової армії (ТА) УВ «Запад», підсилених кількома силами та засобами 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) і, можливо, 11-го армійського корпусу (АК) УВ «Север».
Станом на вчорашній вечір противник досі не зміг досягти вищезазначених цілей. Українські війська продовжують утримувати східну частину Купянська (так зване Заоскілля), а також райони на схід і південний схід від міста.
• 1 •
На цьому напрямку противник діє наступними силами та засобами (приблизно):
1-ша танкова армія – діє на цьому напрямку щонайменше половиною своїх сил (військ)
- 47-ма танкова дивізія (тд) – 26-й і 153-й танкові полки (тп), основні сили 272-го, 347-го та 380-го мотострілецьких полків (мсп), 744-го самохідного артилерійського полку (сап).
- 27-ма окрема мотострілецька бригада (омсбр).
- 288-ма артилерійська бригада (абр) – ймовірно, також діє по цьому напрямку більшістю своїх сил.
- Також на цьому напрямку може бути кілька частин і підрозділів 2-ї мотострілецької дивізії (МСД) та 4-ї танкової дивізії (ТД) цієї армії.
Найімовірніше, це стосується 1432-го мсп територіальних військ (ТрВ), який оперативно підпорядковується 2-й мсд або 27-й омсбр, 1-му танкового полку 2-ї мсд, а також кількох підрозділів 12-го тп 4-ї тд.
6-та ЗВА – діє на цьому напрямку лише частиною своїх сил, які взаємодіють з 1-ю ТА і, ймовірно, організаційно входять до складу УВ «Запад»
- 68-ма мсд – діє по цьому напрямку щонайменше двома своїми полками, а найімовірніше трьома (121-й і 122-й мсп; присутність 1009-го або 1843-го мотострілецьких полків також цілком можлива).
- З 11-го АК можуть бути присутніми на цьому напрямку підрозділи 7-го окремого мотострілецького полку (омсп), а також 1431-го мсп 18-ї мсд цього корпусу.
Очевидно, що найближчим часом командування російського УВ «Запад» навряд чи планує суттєве збільшення складу своїх сил і засобів, які діють на цьому напрямку.
У першу чергу, виходячи з ситуації на лівому фланзі своєї операційної зони (Лиманський напрямок, смуги 20-ї та 25-ї ЗВА), що об’єктивно вимагає пріоритетного використання більшості його оперативних резервів саме там.
Особливо в контексті триваючої Слов’янсько-Краматорської наступальної операції російських військ на південь від Сіверського Донця. У свою чергу, зосереджені та розгорнуті сили на Куп’янському напрямку, ймовірно, на думку російського командування, цілком достатні для виконання вищезазначених завдань.
• 2 •
Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується досить складною обстановкою для українських військ у тактичній зоні, як безпосередньо на Купянському плацдармі, так і безпосередньо в місті Купянськ.
Протягом звітного періоду противник, прагнучи розрізати український плацдарм на дві частини (північну та південну), зміг інфільтрувати низку своїх піхотних (штурмових) груп у бойові порядки передових українських підрозділів, що діють на плацдармі, а також у західній частині Куп’янська та на північний захід від нього.
Зокрема:
- По напрямках Калинове – Тищенківка та Голубівка – Радківка безпосередньо в районі сіл Тищенківка та Радківка фіксується зразу кілька невеликих піхотних груп противника.
- Вони, очевидно, також присутні в північно-західній та північній частинах Купянська (у кількох кварталах біля АЗС «Укрнафта», вздовж вулиці Першого Травня, аж до місцевого Будинку культури та в районі селища Мирне).
- Надмалі групи російської піхоти (по 2-3 піхотинці), або навіть поодиноких російських в\сл, ймовірно, також можна зустріти на західній околиці міста (поблизу вулиці Лермонтова) або в його південній частині біля вулиці Цюрупи та Шкільного провулка.
- У східній частині міста («Заоскілля») невеликі російські піхотні групи зафіксовані біля Ліцею No 7 (на північ від Куп’янського молочно-консервного комбінату), а також між Кучерівкою та оптовим магазином «Амбар» («Комора»).
- Вони, ймовірно, присутні у західній частині села Подоли (на південний схід від Куп’янська), а також на досить значній території на схід від села Петропавлівка.
- По напрямку своїх основних зусиль російське командування силами своєї 47-ї тд, очевидно посиленої штурмовою піхотою з інших частин і з’єднань 1-ї ТА, наполегливо, незважаючи на втрати, вперто намагається прорватися від Піщане до Куп’янськ-Вузловий (з боку Курилівки та «військового містечка»), діючи переважно вздовж невеликої річки Лозоватка та залізниці, що тягнеться зі сходу до Куп’янська-Вузлового, а також по напрямках Піщане – Ківшарівка і Піщане – Новоосинове.
Очевидно, місцеве (тактичне) російське командування все ж змогло обладнати кілька ділянок (позицій) для накопичення своєї штурмової піхоти (ймовірно, в районі Курилівки та на північний схід від Ківшарівки та Новосинового), звідки воно фактично одночасно та регулярно відправляє по кілька своїх піхотних груп у бік Куп’янська-Вузлового, Ківшарівки та Новосинового, переважно по 2-3 (рідше по 4-5) піхотинців для проникнення та подальшого їх закріплення в цих населених пунктах.
Хоча українські підрозділи, що обороняються на цих ділянках, регулярно їх «зачищають», однак деякі з них все ж утримуються в них деякий час. Тому наразі присутність російських малих піхотних груп продовжує фіксуватися в цих населених пунктах.
У цьому контексті слід зазначити, що об’єктивно противник переважає українські передові підрозділи в цьому секторі за кількістю штурмової піхоти і тому може підтримувати досить інтенсивний та відносно високий темп своїх проникаючих дій.
Тим часом українські підрозділи потребують на відповідну реакцію (тобто, ліквідацію цих інфільтратів) не лише певного додаткового часу (головним чином через високу інтенсивність дій противника), а й додаткового особового складу для проведення пошуково-рейдових дій у своїй тактичній зоні.
Крім того, аби інфільтрувати свої штурмові (піхотні) групи, противник регулярно прагне використовувати особливості місцевого рельєфу (численні будівлі та споруди, ділянки з рясною рослинністю та різко пересічений характер окремих ділянок рельєфу), а також сприятливі кліматичні умови (дощ, туман, сильний вітер тощо), коли використання дронів для своєчасного виявлення та ураження рухомої піхоти противника значно ускладнене.
Противник також намагається забезпечувати просування своїх штурмових груп достатньо інтенсивним артилерійським і мінометним вогнем, періодичною авіапідтримкою та активним використанням власних дронів.
У південній частині плацдарму, очевидно, ЗСУ все ще утримують свої позиції біля сіл Глушківка та Колісниківка, блокуючи спроби проникнення російської піхоти.
Більше того, ділянка між українськими позиціями біля Колісниківки та Круляківки, де передові російські підрозділи дісталися східного берегу річки Оскіл і утримують там позиції, очевидно, наразі по шині ледь перевищує 1,5-1,6 км (за деякими джерелами), а за іншими – 4 км.
Це саме по собі породжує певні міркування щодо доцільності та можливості відновлення цілісності українського оперативного плацдарму на річці Оскіл шляхом усунення цієї «перемички». Яку, до того ж, противник так й не спромігся розширити вже протягом досить довгого часу.
• 3 •
Щодо перспектив подальшого розвитку ситуації на цьому напрямку, насамперед в оперативному сенсі, я хотів би виділити кілька факторів, зокрема:
- Очевидно, що командування російського УВ «Запад» має дуже чіткий та недвозначний наказ – протягом найближчого часу привести неадекватні заяви своїх «вищих посадовців», зроблені ними дещо раніше, щодо «захоплення Куп’янська та його зачищення від невеликих груп української піхоти», у відповідність із реальністю.
Однак головна оперативна проблема для російського командування УВ «Запад», в цьому сенсі, полягає в тому, що, окрім завдання, покладеного на нього на Куп’янському напрямку, воно, очевидно, має досить «незаплановану» і «нештатну» проблему на Лиманському напрямку, яка потребує власного термінового вирішення.
Очевидно, що одне і інше досить погано «стикуються». Перш за все, щодо використання більшості оперативного резерву УВ «Запад». Адже, його рівномірний розподіл (у форматі 50\50) по цих напрямках значно підвищує ймовірність того, що успішно виконати завдання зразу на ОБОХ напрямках не вдасться. Доведеться, або якомусь напрямку віддавати пріоритет, або почергово тягати ці резерви туди-сюди.
Це набуває особливої актуальності в умовах, коли «штурм Куп’янська», звичайним способом (тобто, поступовим та повільним накопиченням малих штурмових піхотних груп), йде, скажімо так, не дуже успішним. В тому числі, коли їх періодично і досить суттєво «зачищають», як це нещодавно сталося у південній частині плацдарму російської 6-ї ЗВА на річці Оскіл, на північ від Куп’янська.
За таких умов, аби підтримувати високий темп інфільтрації своєї штурмової піхоти протягом досить тривалого часу, командування 1-ї ТА та тієї частини сил 6-ї ЗВА, яка взаємодіє з нею на Куп’янському напрямку, повинно мати багато цієї піхоти, причому значно більше, ніж в них є зараз.
А якщо активні дії ЗСУ на Лиманському напрямку продовжаться, у тій чи іншій формі, наприклад, у вигляді спроби створити вже український тактичний плацдарм на річці Чорний Жеребець, то командуванню УВ «Запад» резерви доведеться «шукати» у своїх найбільш прихованих і ретельно накопичених «закромах». І, безумовно, це стосуватиметься насамперед його Куп’янського напрямку.
- Другий фактор полягає в тому, що наразі російська 1-ша ТА поки що не може швидко і ефективно взяти під свій сталий контроль навіть східну частину Куп’янська («Заоскілля»).
Відповідно, виділення будь-яких значних сил з її складу для дій (посилення) у операційної зони УВ «Север», наприклад на Південно-Слобожанському (Вовчанському) напрямку, як це раніше практикувало російське командування, також є досить складним. Все, що було більш-менш боєздатним з категорії «резерв» УВ «Запад» очевидно, нещодавно поїхало під Лиман для стабілізації та зупинки української «ВівальдІ».
У цьому сенсі «застрягання» військ 1-ї ТА в боях за Куп’янськ безпосередньо впливає на ситуацію в усьому північно-східному «кутку» Харківської області України. Адже, уявний російським командуванням там «котёл», а також гостро бажаний ним прорив у напрямку Приколотного та Білого Колодязя, рішуче не хочуть співпадати з реальністю.
Цей оперативний зв’язок між російськими УВ «Север» і «Запад» у цьому сенсі стає ще більш виразним, якщо згадати, що на Куп’янському напрямку застрягла не лише частина російської 1-ї ТА, а принаймні більшість однієї з двох «штатних» мотострілецьких дивізій 6-ї ЗВА – 68-ї мсд. Яка, очевидно, була би далеко не зайвою для командування цієї армії саме у районі Вовчанська.
- І третій фактор, на який я натякнув вище, також цілком очевидний. Нинішній ситуації, в якій опинилося російське УВ «Запад», змушене майже одночасно вирішувати два першочергові завдання (завершити штурм Куп’янська, або принаймні його східної частини, і стабілізувати ситуацію на північ і північний схід від Лиману), протягом найближчого часу, явно, не обіцяє йому спокійних часів. Адже російське УВ «Запад», вимушене це робити на своїх протилежних флангах.
У цих умовах, будь-які раптові та рішучі, а головне додаткові контратакуючи дії ЗСУ, наприклад на північ і північний схід від селища Борова, у фланг військ 1-ї ТА, націлених безпосередньо на український Купянський плацдарм, цілком можуть мати оперативний ефект…
Чи бачить російське командування цю загрозу чи ні – я достеменно не знаю, але перебування більшості сил його 4-ї танкової дивізії 1-ї ТА, посилених низкою інших сил і засобів, саме на цій ділянці, очевидно, в цьому сенсі, не є випадковим.
