У неділю, 5 липня, збірна України провела заключний матч першого етапу відбору на Чемпіонат світу 2027, на виїзді розгромивши Данію з рахунком 99:69. «Главком» був присутній на події у Фарумі та побачив не лише переконливу перемогу команди Айнарса Багатскіса, а й чимало деталей, які залишилися поза межами телевізійної трансляції.
Цей поєдинок запам’ятався не тільки результатом і впевненою грою українців, а й атмосферою на трибунах, підтримкою вболівальників та особливостями перебування у Данії. Ми зібрали головні висновки з цієї поїздки – як спортивні, так і ті, що стосуються організації матчу, місцевої інфраструктури та ставлення данців до українців.
1. Ідеальне завершення першого вікна відбору
Сам матч з Данією розпочався не так легко, як може здатися з підсумкового рахунку 99:69. Данці активно ввійшли у гру, добре рухали м’яч і виграли першу чверть – 25:22. Господарі намагалися нав’язати Україні швидкий та фізично складний баскетбол, а протягом перших півтори чверті їм вдавалося триматися поруч.
Перелом настав у другій половині другої десятихвилинки. Українці помітно додали в захисті, змусили суперника частіше помилятися та почали набирати легкі очки у швидких атаках. Те, що ще кількома хвилинами раніше виглядало як рівна гра, швидко перетворилося на односторонній матч. Кінцівку першої половини команда Айнарса Багатскіса провела з ривком 27:6, виграла чверть із рахунком 31:12 і пішла на велику перерву з перевагою у 16 очок.
Після відпочинку інтрига поступово зникла. Україна впевнено контролювала темп, не дозволяла данцям скоротити відставання та продовжувала нарощувати перевагу. Багатскіс отримав можливість активно використовувати ротацію: на майданчику з’явилися всі заявлені баскетболісти, окрім Артема Ковальова. Навіть постійні зміни складу не вплинули на якість гри, і вже після третьої чверті перевага українців становила вже 21 очко, а наприкінці зустрічі сягала 33 пунктів.
Головною зіркою вечора став Святослав Михайлюк. Лідер збірної набрав 30 очок, реалізувавши шість із десяти триочкових кидків, а також зробив чотири підбирання та віддав п’ять результативних передач. Кожне його влучання з-за дуги викликало особливо гучну реакцію української частини трибун.
Важливу роль у перемозі відіграв і Олександр Ковляр, який був близьким до трипл-дабла. Розігруючий завершив матч із дев’ятьма очками, сімома підбираннями та вісьмома передачами. Він контролював темп гри й регулярно створював моменти для партнерів.
Перемога над Данією дозволила Україні завершити перший етап відбору на Чемпіонат світу 2027 на другому місці у групі з чотирма перемогами у шести матчах.
2. Українські вболівальники перетворили матч у Фарумі на домашній
Данія може здаватися доволі віддаленою від України країною. Однак навіть за тисячі кілометрів від дому збірна України не залишилася без підтримки. Українську мову та синьо-жовті прапори можна було побачити як на вулицях Копенгагена, так і у Фарумі, де відбувався матч.
На трибунах зібралося чимало українців, серед яких були не лише ті, хто спеціально приїхав на гру, а й родини, які нині живуть у Данії. Вони створили для команди атмосферу, яку складно було назвати виїзною. Вболівальники гучно підтримували баскетболістів від перших хвилин, реагували на кожен влучний кидок, скандували різні гасла та не замовкали навіть тоді, коли перевага команди Айнарса Багатскіса вже не викликала сумнівів.
Особливу увагу українським уболівальникам приділили й під час перерви матчу. До родин на трибунах зверталися представники місцевої баскетбольної спільноти, які закликали батьків віддавати своїх дітей до спортивних секцій. Українцям пропонували допомогу з пошуком відповідних команд і можливостей для занять баскетболом у Данії. Це був невеликий, але показовий жест, який продемонстрував, що українців тут сприймають не лише як гостей одного матчу, а й намагаються залучити до місцевого спортивного життя.
У підсумку вболівальники стали справжнім шостим гравцем збірної. Через безпекову ситуацію українська команда вже тривалий час не має змоги проводити повноцінні домашні матчі у своїй країні, тому така підтримка за кордоном має особливе значення. У Фарумі баскетболісти України фактично отримали домашню трибуну за тисячі кілометрів від дому – подекуди навіть гучнішу, ніж на деяких формально домашніх поєдинках.
3. Данці вразили гостинністю та підтримкою України
Окремо варто відзначити те, чого не могли передати телевізійні камери, – поведінку данців поза межами баскетбольного майданчика. Упродовж усього перебування вони охоче допомагали, привітно спілкувалися та з повагою ставилися до української делегації. Подекуди навіть жартома складалося враження, що місцевим уболівальникам було трохи незручно надто емоційно підтримувати свою команду в матчі проти України.
На окрему згадку заслуговують організатори поєдинку та головний тренер збірної Данії Аллан Фосс. Вони створили максимально комфортні умови для роботи та були відкритими до спілкування. Після завершення пресконференції наставник данської команди особисто подякував за розмову та побажав збірній України пробитися на Чемпіонат світу. За словами Фосса, українська команда має для цього всі необхідні якості.
Розповівши про все, що пов’язано з баскетболом, додамо також і кілька позаспортивних спостережень про Данію і Фарум загалом.
4. Скільки коштує перебування в Данії?
Попри неймовірну красу, високий рівень соціального розвитку та комфорт міст, Данія має один відчутний для туриста недолік – високі ціни. Наприклад, пляшка води подекуди коштує від 10 крон, тобто приблизно 60 гривень, а ціна повноцінного прийому їжі зазвичай стартує від 100 крон – близько 600 гривень.
Для одного переїзду з Копенгагена до Фарума потрібно було придбати квиток одразу на шість транспортних зон. Він коштував близько 50 крон, або 300-350 гривень, сама дорога тривала приблизно 40 хвилин. Квиток залишався чинним протягом двох годин і дозволяв робити пересадки
Щоб зменшити витрати, маршрути краще планувати наперед і намагатися вкласти кілька поїздок та пересадок у термін дії одного квитка. У Данії правильна логістика – це не лише питання зручності, а й реальний спосіб зберегти бюджет.
5. Що може неприємно здивувати туриста в Данії?
Навіть у країні, яку вважають однією з найбезпечніших у світі, туристу потрібно постійно залишатися уважним. Тут є кілька особливостей міської інфраструктури, які можуть збивати з пантелику.
Перша з них – вузькі тротуари та широкі велодоріжки. Якщо ви йдете достатньо широкою смугою вздовж дороги, не варто автоматично вважати її пішохідною зоною. Цілком можливо, що це велодоріжка, а велосипедистів у Данії надзвичайно багато (недарма ж у цій країні з’явився один з найвеличніших гонщиків в історії – Йонас Вінгегор). Вони пересуваються швидко та звикли, що їхній простір залишається вільним, тому неуважний пішохід може несподівано створити небезпечну ситуацію.
Водночас самі тротуари подекуди бувають дуже вузькими або взагалі майже відсутніми. Особливо це помітно у Фарумі, де міський простір значно більше пристосований до велосипедистів і автомобілів. У Копенгагені ситуація комфортніша: у центрі є чимало площ, широких вулиць і пішохідних зон, де туристам пересуватися набагато простіше.
Ще одна особливість – світлофори. В Україні ми звикли до стандартних світлофорів із таймером або без нього. У Данії, як і в багатьох країнах Північної Європи та Балтії, на значній частині переходів потрібно натискати спеціальну кнопку, щоб увімкнулося зелене світло для пішоходів.
Спочатку принцип їхньої роботи може здаватися не зовсім зрозумілим. Після натискання інколи доводиться чекати довше, ніж очікуєш, а зелене світло може горіти зовсім недовго. Через це переходити дорогу потрібно без зволікань, інакше червоне світло може увімкнутися ще до того, як ви дістанетеся протилежного боку.
Ілля Мандебура, «Главком»
