Національна команда України стартувала в Лізі націй 2026/27. Про перипетії вереснево-жовтневого вікна матчів і подальші перспективи «синьо-жовтих» – у матеріалі «Главкома».
Збірна України провела найнасиченіший період у власній історії. Упродовж одинадцяти днів підопічні Андреа Мальдери зіграли чотири офіційних поєдинки. Як наслідок, тренерський штаб задіяв 29 футболістів. Без ігрової практики залишився лише воротар «Харкова» Георгій Єрмаков.
У лавах національної команди дебютували п’ятеро. Оборонці Ілля Крупський та Олександр Драмбаєв, хавбек Іван Варфоломєєв, вінгер Максим Хлань і форвард Ігор Краснопір каші не зіпсували, але повинні додавати для нового запрошення в табір Мальдери. Конкуренція за місце в збірній України лише зростатиме, адже перед цим відрізком синьо-жовті втратили з добрий десяток іменитих футболістів через травми. Проте, й досвідченішим спочивати на лаврах зарано. Бездоганним у звітних поєдинках ніхто не був.
Перший тур. Угорщина – Україна 0:1
Прем’єрний матч збірної України у Лізі націй на папері був найскладнішим – виїзд у Будапешт до угорців, які також всерйоз претендують на те, щоб підійнятись до Дивізіону А. Із кадрової точки зору команда Мальдери до поєдинку підійшла відносно без проблем: свій шанс отримав Дмитро Різник, який вміє видавати топ-перформанси у важливих матчах, а лінія захисту з Віталієм Миколенком, Миколою Матвієнком, Іллею Забарним та Іллею Крупським теж сумнівів не викликала. Центр півзахисту закрили Володимир Бражко та Олег Очеретько, фланги атаки залишились за Георгієм Судаковим та Віктором Циганковим. У ролі двох форвардів з’явилися Владислав Ванат та Данило Сікан.
Уже на 11-й хвилині поєдинку синьо-жовтих після удару Лукача врятував каркас воріт. Після цього команди створили ще декілька непоганих моментів. Дальнім ударом рахунок спробував відкрити Сікан, а в угорців із декількох метрів у ворота Різника не влучив правий захисник Бендегуз Болла. Згодом непоганий шанс відкрити рахунок отримав Ванат, проте переправити м’яч у сітку воріт йому не вдалося. На 42-й хвилині Судаков, через якого йшла більшість атак збірної України, виконав навіс на Сікана, а той переправив м’яч у ворота ударом головою. За рахунку 1:0 команди пішли на перерву.
Із перших хвилин другої половини на поле замість Бражка вийшов Єгор Назарина. Разом із одним з хавбеків, змінився і план на гру: українці віддали м’яч господарям поля та шукали свого щастя у контратаках. Команда Марко Россі, яка в другому таймі володіла м’ячем 60 % часу, не зуміла створити нічого конкретного біля воріт збірної України, більшість ударів летіли прямо в руки Різнику. А ось синьо-жовті мали момент для того, щоб закрити всі питання щодо переможця ще на 76-й хвилині зустрічі. Ігор Краснопір, який з’явився з лави запасних, вийшов віч-на-віч із кіпером Угорщини Балажем Тотом, але свій шанс забити перший м’яч у футболці національної команди змарнував. Насиченою вийшла кінцівка матчу. Спочатку червону картку отримав Олександр Назаренко, а згодом між Домініком Собослаї та Циганковим спалахнув конфлікт, за наслідками якого лідери обох команд отримали по жовтій картці.
За мінімальної переваги матч і завершився. Головним героєм став Очеретько, який видав еталонний матч з точки зору роботи в обороні, а також створив той самий момент для Краснопіра. На пристойному рівні зіграв Судаков, який забезпечив дуже багато креативу синьо-жовтим попереду. Напевне можна сказати, що на цей матч Мальдера підготував робочий план. Команда вміло контролювала м’яч у першій 45-хвилинці, створювала загрозу воротам суперника, а після того, як забила, доволі впевнено стримувала атаки господарів поля.
Другий тур. Грузія – Україна 0:0
До поєдинку з грузинами Україна підійшла у статусі лідера квартету. Збірна Грузії натомість у першому турі поступилась Північній Ірландії (0:1) та попрощалась з головним тренером Віллі Саньйолем. Вакантна посада відійшла керманичу молодіжки Рамазу Сванадзе. Здивування викликав обраний Мальдерою стартовий склад. Якщо у ворота очікувано повернувся основний кіпер Анатолій Трубін, то лінія захисту зазнала повної перебудови. У центрі з’явилися Едуард Сарапій і Тарас Михавко, а фланги закрили Валерій Бондар і Богдан Михайліченко. Вище розташувалися Олександр Зубков і Максим Хлань, а в центрі поля позиції відійшли Назарині та Олександру Піхальонку. У нападі компанію Ванату склав Матвій Пономаренко. Загалом – 10 (!) змін у порівнянні зі складом на матч проти збірної Угорщини.
На відміну від першого поєдинку, у цій зустрічі глядачі не стали свідками аж надто великої кількості моментів. У першому таймі варто пригадати удари Пономаренка та лідера хрестоносців Хвічі Кварацхелії з офсайдів, а також дальній постріл Саби Гоглічідзе, який відбив Трубін. За нулів на табло команди пішли на перерву. На початку другого тайму на поле замість дуету Ванат-Пономаренко вийшли Сікан та досвідчений Роман Яремчук За 20 хвилин з’явилися і Микола Шапаренко з Віктором Циганковим. Проте, моментів у синьо-жовтих від цього не побільшало. Протягом поєдинку формація команди Мальдери повноцінно трансформувалась на проатакувальні 3-5-2. Єдиний небезпечний момент Грузії біля воріт Трубіна у другому таймі виник після удару Кварацхелії, проте воротар відбив постріл лідера французького ПСЖ.
Головною проблемою збірної України у цьому матчі стала майже нульова гострота біля воріт Гіоргі Мамардашвілі. Роль у цьому зіграв і експериментальний склад, і відсутність на полі таких футболістів як Очеретько (вийшов після перерви) та Судаков. Мінімум питань, як і в першому поєдинку, виникло до задньої лінії синьо-жовтих. Оборона фактично нічого не дала створити грузинській збірній.
Третій тур. Україна – Північна Ірландія 0:3
Поєдинок проти Зелено-білої армії став першим, що пішов не за планом. Передусім напередодні протистояння погіршилася кадрова ситуація національної команди. Табір синьо-жовтих через травму покинув лівий оборонець Віталій Миколенко, а фланговий універсал Богдан Михайліченко не потрапив до заявки через ушкодження. Як наслідок, на матч збірна України вийшла з номінальними чотирма центрбеками в лінії оборони. Парадокс ще й полягав у тому, що на флангах опинилася основна пара донецького «Шахтаря» – Валерій Бондар і Микола Матвієнко.
Водночас поява чотирьох центрбеків, здавалося, мала стати перевагою проти команди, що робить ставку на стандарти. Утім, не так сталося, як гадалося. Уже на 9-й хвилині збірна Північної Ірландії повела в рахунку після кутового, а роль статистів виконали щонайменше троє оборонців. Один із них став антигероєм і епізоду з другим пропущеним м’ячем – Ілля Забарний разом із хавбеком Володимиром Бражком так і не розібрався, за ким пильнувати під час флангового навісу, і дозволив Айзеку Прайсу пробити без перешкод. Так синьо-жовті вже на екваторі першої половини «горіли» 0:2.
А далі атакувальні виконавці команди Андреа Мальдери безуспішно билися об захисні редути ірландців. Не впоралися ветерани Андрій Ярмоленко та Роман Яремчук. Не змогли нічого змінити вінгер Олександр Зубков, а також нападники Матвій Пономаренко та Данило Сікан, які вийшли з лави запасних. Той же Ярмоленко, якого свідомо готували саме під третій матч, був активним і зарядженим, але свого моменту для забитого м’яча чи результативної передачі так і не відшукав. Та ж ситуація з Циганковим, який разом із «гірниками» Очеретьком і Назариною склав тріо, що взяло участь в усіх чотирьох поєдинках.
Загострювати увагу на помилці Дмитра Різника в моменті з третім голом не варто. Так, голкіпер донецького «Шахтаря» помилився. Та в цьому епізоді кидається у вічі чергове порушення у структурі оборони «синьо-жовтих». Бондар опинився в центрі, Забарний пішов його страхувати праворуч, а от напарник останнього Сарапій залишився на поталу кільком суперникам… Звісно, розгромної поразки підопічні Мальдери в третьому турі не заслуговували. Та цей матч став яскравою ілюстрацією обсягу робіт для нового тренерського штабу національної команди.
Четвертий тур. Україна – Угорщина 1:2
Перед четвертим поєдинком у Лізі націй кадрові проблеми синьо-жовтих стали серйознішими. До раніше травмованих додалися нові – хавбеки Судаков і Шапаренко, вінгер Зубков, а оборонець Матвієнко та форвард Сікан стали глядачами через перебір жовтих карток. Та цього разу принаймні на одному фланзі оборони зіграв профільний виконавець – Ілля Крупський повернувся на правий край. Зате ліворуч вийшов «динамівець» Михавко, який хоч і мав досвід виступів на фланзі, та за основним амплуа – центрбек. Утім, саме він став одним із найкращих у складі збірної України в цьому протистоянні. Фактично Михавко був однаково ефективним і в оборонних, і в атакувальних діях. Цілком імовірно, що на випадок проблем із Миколенком у майбутньому саме він тепер буде першим кандидатом на заміну.
А от його колега на фланзі – Владислав Велетень – відверто розчарував. Вінгер житомирського «Полісся» був найсвіжішим в основі «синьо-жовтих», адже вперше з’явився на полі під час цієї міжнародної паузи. Однак, очікуваної гостроти від нього так і не дочекалися. Максим Хлань, який замінив Велетня на 60-й хвилині, за півгодини встиг потрапити до гайлайтів і реабілітувався за блідий дебют проти збірної Грузії. Щоправда, головними дійовими особами повернення України до гри стали його колеги з лави запасних – Яремчук і півзахисник Олександр Піхальонок.
На час виходу цього тріо команда Мальдери вже поступалася. На старті другої половини Собослаї висмикнув за собою на фланг Забарного, а розібратися без нього з Міланом Тотом Крупський та Сарапій не зуміли. Відігралася збірна України несподіваним чином. У перших трьох поєдинках стандарти були слабкою ланкою «синьо-жовтих» не лише біля власних, а й біля чужих воріт. Та на 83-й хвилині національна команда оформила хрестоматійний гол – Піхальонок подав кутовий з правого флангу прямісінько на голову Яремчука в центрі воротарського майданчика.
Проте, з емоціями Україна не впоралася. На тому відрізку поєдинку «синьо-жовті» вже неабияк ризикували, а після забитого м’яча не встигли перебудуватися. Та ще й, вочевидь, тримали в умі можливість вирвати перемогу. Натомість проґавили випад збірної Угорщини. Це оборонець Марк Чінгер підключився до атаки гостей та з центру штрафного в дотик замкнув простріл із правого флангу. У цей момент на чотирьох мадярів у карній зоні команди Мальдери, двоє з яких навіть не атакували простір, було шість (!) українських футболістів… Фортуна виявилася примхливою дамою. Збірна України несправедливо перемогла в Будапешті, а тепер несправедливо програла в Трнаві.
Резюме
У чотирьох турах національна команда України набрала чотири очки та зберегла шанси на фініш на будь-якій позиції у квартеті перед фінальним вікном матчів. У листопаді на синьо-жовтих чекатимуть вояж у Белфаст за реваншем у збірної Північної Ірландії та домашній поєдинок проти Грузії. Дві перемоги та сприятливі підсумки паралельних матчів зберігають для підопічних Мальдери шанси навіть на перемогу в групі та путівку у Дивізіон A. Сподіватися на такий результат можна з огляду на позитивні моменти в минулих чотирьох поєдинках і очікування на повернення низки зіркових легіонерів. Щонайменше хавбека Єгора Ярмолюка та форварда Артема Довбика, а в ідеальному світі ще й оборонця Юхима Коноплі та вінгера Михайла Мудрика.
Водночас тренерський штаб повинен попрацювати над помилками. До експериментів у вересні-жовтні підштовхував сам календар. УЄФА вперше організувала вікно з чотирьох матчів замість звичних двох. Та в листопаді слід очікувати іншого підходу. Найімовірніше, збірна України матиме стабільний склад, а зміни в старті між першим і другим поєдинками будуть мінімальними. Зокрема, Мальдері доведеться визначитися з основним воротарем. Підхід із використанням двох кіперів назвати провалом буде занадто. Однак, можливо, доцільнішим було не чергувати Різника з Трубіним, а дати обом зіграти по два матчі поспіль.
Натомість перед уболівальниками «синьо-жовтих» теж стоятиме дилема. Після чотирьох турів у фанатському середовищі вже лунає критика через кількість набраних очок. Мовляв, такими темпами збірна України не тільки ризикує вилетіти в Дивізіон C Ліги націй, а й втратити місце в другому кошику під час жеребкування кваліфікації до Євро-2028. Проте, тренерський штаб явно обрав шлях опанування нової моделі гри з перспективою хороших результатів у майбутньому. Після героїчних битв на результат без ігрового малюнка, що далі веде до гучних провалів у великих турнірах (наприклад, на Чемпіонаті Європи 2024) у минулому, цей підхід виглядає доречнішим.
Данііл Киріяка, Антон Федорців, «Главком»
