Нападник «Аль-Насра» Кріштіану Роналду прокоментував конфлікт з тренером збірної Португалії Жорже Жезушем. Про це повідомляє «Главком».
«Як я і обіцяв, я вирішив розповісти від першої особи та напряму про обставини, що супроводжували останній збір національної збірної. Після чемпіонату світу 2026 року я підготував лист до португальців, який і досі зберігаю, зі словами, з якими хочу звернутися до них, коли остаточно залишу нашу команду. Наприкінці турніру, одразу на зворотному рейсі зі США, президент Федерації попросив і наполягав, щоб я обміркував рішення про відхід, оскільки ФПФ хотіла, щоб я продовжував виступи. Одразу після цього він попросив мене висловити мою думку щодо кандидатури нинішнього головного тренера, яку він розглядає поряд з іншими іменами, яких він мені не назвав.
Я відповів президенту Федерації, що, на мою думку, це буде правильний вибір. Тому в день, коли нинішнього головного тренера представили, я був щиро радий цьому вибору. Це був правильний варіант, що й доводять результати. Кілька днів потому я отримав перше повідомлення від нового головного тренера про те, що він хотів би зустрітися зі мною особисто. Я відповів згодою, і ми домовилися про зустріч на кінець моєї відпустки. Ми зустрілися в Місті футболу, де мій клуб проводив передсезонний збір. Того дня головний тренер сказав мені, що розраховує на мене і що моя присутність є фундаментальною для його проєкту. Одразу ж там він презентував мені план моєї участі. Він сказав, що я гратиму в першому та останньому матчах, а через міркування фізичного менеджменту робитиме по три-чотири зміни в кожній грі. Тоді він висунув гіпотезу про те, що я не поїду зі збірною до Норвегії та Данії. Він запропонував мені зіграти в першому матчі та залишитися в Португалії, щоб потім знову приєднатися до команди перед матчем на «Драгау».
«Головний тренер порушив своє слово переді мною»
«Я одразу відхилив цю пропозицію. Мені здавалося очевидним, що я не можу її прийняти. Не через те, що я б не грав у матчах за кордоном, я перестав би капітанити нашу команду. Такий привілей залишитися в Португалії не був би хорошим прикладом. Зрештою головний тренер погодився з моїм аналізом. Цю розмову супроводжував Сімау Коутінью, спортивний директор «Аль-Насра», людина, якій нинішній головний тренер звітував протягом усього минулого сезону і яка була одним із тих, хто відповідав за його запрошення до клубу у 2025 році. Напередодні початку збору головний тренер на його власне прохання приїхав до мого будинку в Лісабоні, щоб провести ще одну розмову зі мною. Розмова була спокійною, і всі принципи, узгоджені в серпні, залишилися чинними. Я зіграв матч на «Алваладе», і хоча мене замінили, жодних проблем я не влаштовував. Я сам надягнув пов’язку Бруну Фернандешу, й гадки не маючи, що роблю останні кроки як спортсмен і капітан національної збірної. Головним у той день для мене була наша перемога. Перемагати завжди приємно, а в Португалії та за свою країну — ще приємніше.
В обідню годину в день матчу в Норвегії асистент головного тренера підійшов до столу, де обідала команда, і повідомив мені, що головний тренер хоче зі мною поговорити. На моє абсолютне здивування, головний тренер запитав мене, чи готовий я зіграти 30 хвилин. Я був повністю зосереджений на своїй фізичній реабілітації, тренувався разом із партнерами, як завжди, і думав, що того дня не гратиму. Жодних проблем. Це прохання виходило за межі мого плану фізичної реабілітації та тренувань — адже я мав грати лише 4-го числа на «Драгау» – але я, звісно, сказав так. Він відповів, щоб я готувався, бо зіграю 30 хвилин. Решту всі знають. Я розминався з перерви, бачив, як спливають хвилини, і мене не викликали. Головний тренер порушив своє слово переді мною. Наприкінці матчу я хотів лише одного – щоб усе завершилося перемогою, і залишитися наодинці. Я не пішов вітати вболівальницький сектор. Помилка, за яку відповідальність лежить виключно на мені і якої не повинно було статися. Я прошу вибачення у португальців, які гаряче підтримували нас там, прошу вибачення у вболівальників та у тих, хто, не будучи португальцем, приїхав туди, щоб побачити мене і кого я міг розчарувати.
«Я почув висловлювання та агресію»
«Через 48 годин ми провели розмову: я, головний тренер та Сімау Коутінью, оскільки саме він супроводжував наші серпневі розмови. Це був глибокий момент, дуже відвертий, без будь-яких фільтрів. Ми погодилися, що є лише один спосіб закрити цю «справу»: щоб головний тренер повторив те, що щойно сказав мені приватно в присутності Сімау Коутінью, але вже в пресцентрі. Домовленість була простою: головний тренер розпочне пресконференцію з цієї теми, намагаючись закрити питання правдою. Він мав сказати, що я ніколи не просив випустити мене хоч на якісь хвилини, що саме головний тренер, і ніхто інший, запропонував мені план на цей збір, що було помилкою змушувати мене розминатися, а потім не випускати, і якби довелося повторити, він би цього не зробив. Ми завершили цю зустріч тим, що головний тренер попросив у мене обіймів, пообіцяв, що скаже на пресконференції те, що щойно сказав мені, і що питання буде вичерпане. Я не грав би в Данії та зіграв би матч на «Драгау». І все це весь час у присутності Сімау Коутінью.
На прохання головного тренера згодом відбулася відеоконференція між ним самим, Сімау Коутінью та Тіагу Кравейру, на якій було підсумовано те, про що ми говорили. Було створено невеликий документ, який я сам затвердив і який, за мого відома, було передано головному тренеру, як він і просив. Конференція була такою, якою всі її знають: позиція не мала нічого спільного з нашою зустріччю, я почув висловлювання та агресію, на які, на мою думку, не заслуговую, ставлення в стилі «хочу — роблю, маю право і командую», якого він ніколи не виявляв до мене ні близько, ні віддалено напередодні наодинці».
«Я вирішив залишити табір, не чекаючи на нові порушення слова»
«Нотатки, які я затвердив, були такими:
«Вважаю за важливе, оскільки це правда, дещо прояснити перед тим, як говорити про Данію:
- Я сам, без жодних сторонніх, запропонував Кріштіану план для нього на цей спортивний сезон у національній збірній. Це була тривала і дуже хороша розмова.
- Я знаю, наскільки сильно він живе і любить збірну, яке значення він має у світі, а головне – який вантаж і позитивний вплив він справляє на збірну протягом 24 років поспіль.
- План, який я запропонував Кріштіану, був прийнятий.
- Він ніколи не ставив під сумнів мої рішення. Був зразковим, лояльним і професійним.
- До плану, який я розробив для нього, матч проти Норвегії не входив. Проте я відчув, що він зумів фізично відновитися після першого матчу, і попередив його, що мені, можливо, доведеться його задіяти. Кріштіану погодився.
- Я помилився, змусивши когось масштабу Пеле чи Марадони розминатися, а потім не випустивши на поле. Якби це було сьогодні, я б цього не зробив.
- Щодо закриття теми: я хочу бачити Кріштіану в національній збірній. Ба більше, я хочу цього не просто так, а дуже сильно. На щастя, він теж вірить у мене. Він повірив в «Аль-Наср», повірить і тут.
- Щодо того, що він не привітав уболівальників. Ми вже говорили про це. Той, хто проводить понад 230 матчів за збірну, не потребує моїх уроків любові до Португалії. Це був момент розчарування, який нічого не перекреслює. Він – гравець, який роздає найбільше автографів, робить найбільше селфі, найбільше пестить увагу вболівальників. Не вигадуймо проблем там, де їх немає. Коли ми незадоволені – ми реагуємо. Тільки й всього».
«Жодна з цих нотаток, отже, не містила навіть прохання головного тренера про вибачення. Це була вже друга його зрада даного слова. Я вирішив залишити табір, не чекаючи на нові порушення слова. Для мене правда і досі залишається найважливішим у стосунках між людьми. Як би боляче це не було, нехай краще кажуть мені правду. До речі, під час розмови з президентом ФПФ та головним тренером уранці в день тієї пресконференції – вони напевно зможуть це підтвердити – я знову наголосив: якщо вони не хочуть бачити мене там, нехай скажуть мені про це. Їм достатньо було бути зі мною відвертими. Я б прийняв це і пообіцяв, що ми підготуємо щось прекрасне, як я мрію, щоб сталося, і ніхто б не залишився ображеним. Я пам’ятаю це так, ніби це було сьогодні. Вони в один голос відповіли, що ні. Що моє місце – у національній збірній. Ніколи і в жодний момент я не втручався в жодне технічне чи тактичне рішення жодного тренера чи наставника за майже 25 років кар’єри. Я приймаю, на добре чи на зле, те, що вони пропонують мені робити. Я поважаю рішення, але коли мені порушують слово, я відчуваю, що мого місця там немає.
«Відповідальність лежить виключно на мені»
Я також винен вибачення моїм партнерам по збірній за те, що залишив табір. Попри абсолютну втрату довіри до слова головного тренера, як це можуть засвідчити свідки цих розмов, я не повинен був цього робити. Відповідальність лежить виключно на мені. Я ще раз прошу вибачення у португальців, але порушення слова має для мене вирішальний вплив. Я відчув, що відтоді моє перебування там лише зашкодить робочому колективу, і зробив те, про що завжди казав: якщо почуватимуся непотрібним, я зберу валізи й піду. Наслідки цього мого вчинку мають бути оцінені та покарані Португальською федерацією футболу. Я розумію, що покарання не повинно мати жодних пом’якшувальних обставин. Я не просто якийсь гравець, я капітан команди, і це є обтяжливою обставиною. Я вже вибачився, але знаю, що вчинки повинні мати наслідки. Кожен, хто перебуває у футболі так само, як і я, знає, що незалежно від статусу кожного, правила для всіх однакові. З цього приводу я чув багато розмов про прощальні матчі, про те, що я повинен мати гідне прощання і що Федерація хоче дати мені цю можливість».
«Я навчився в житті – часто голодуючи і не маючи чого їсти – що ніхто нікому нічого просто так не дає. Я можу пообіцяти всім своїм фанатам, звісно, і особливо всім португальцям, що ми проведемо один або кілька прощальних матчів, для цього буде час. Але коли я думаю про збірну, те, про що я справді думаю – це боротьба. Саме про це я думав у день, коли мені повідомили про смерть мого Батька. Я був у таборі нашої збірної і вирішив залишитися там до кінця матчу наступного дня. Я зробив для країни те, чого ніколи б не зробив для жодного клубу. Тому, якщо я почуватимуся фізично добре, гратиму у своєму клубі, забиватиму голи, сподіваюся, після відбуття дискваліфікації, яка може бути на мене накладена, я буду готовий, як і завжди до сьогоднішнього дня, боротися і перемагати за нашу збірну. Це, повірте, найчистіша правда», – підсумував Роналду.
Збірна Португалії за чотири матчі Ліги націй набрала 12 очок та стала першою командою, яка кваліфікувалась до плейоф турніру. Португальці двічі здолали Данію, а також обіграли Уельс та Норвегію.
Кріштіану Роналду провів 234 матчі у складі збірної Португалії, забив 146 голів та віддав 45 гольових передач. Разом з націоональною командою форвард завоював Євро-2016, а також дві Ліги націй (2019, 2025).
Раніше стало відомо, що Кріштіану Роналду не збирається завершувати кар’єру у збірній Португалії.
