Вступаємо в ЄС? До чого треба готуватися громадянам та бізнесу. Частина 1

Новий прем’єр-міністр України Сергій Корецький 20 липня провів першу телефонну розмову з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. Корецький зазначив, що Україна розраховує на відкриття всіх переговорних кластерів щодо вступу до Європейського Союзу без зволікань та запевнив, що уряд продовжить реалізацію необхідних реформ і виконання зобов’язань у межах євроінтеграційного процесу. 

«Главком» запускає спецпроєкт «Вступаємо в ЄС?». Він про те, що насправді чекає Україну, її бізнес та громадян після виконання всіх вимог, потрібних для інтеграції до Євросоюзу. Ми розберемо найважливіші переговорні кластери, пояснюючи, які зміни вони передбачають, які реформи має провести держава та як це позначиться на нашому житті.

Чому вступ до ЄС – це довгий процес?

Вступ до Європейського Союзу багатьма українцями сприймається як процес, що у підсумку мусить принести виключно позитивні результати: вільний європейський ринок, дотації та фінансову підтримку бізнесу.

Але це лише одна сторона медалі, бо євроінтеграція – це «шокова терапія», що веде до повного переформатування економіки та законодавства.

Процес вступу до ЄС розбитий на шість кластерів, які поділені на 33 переговорні підрозділи. Загальна процедура починається з аналізу європейською стороною наших законів, після чого країни-члени Євросоюзу схвалюють почергове відкриття та закриття цих кластерів.

Серед шести кластерів головним є перший, під назвою «Основи». Його відкрили Україні 15 червня цього року. Цей Кластер відкривається найперший і закривається останнім, саме він задає темп іншим реформам. Не варто очікувати на його швидше проходження. Приклад – досвід країн Балканського півострова, який яскраво демонструє, наскільки тривалим є цей процес.

Шлях балканських держав до ЄС

Розділ 5 – публічні закупівлі

ЄС працює за принципом вільної конкуренції. Це означає, що європейські компанії повинні отримати такий самий доступ до державних закупівель, як і українські виробники. У результаті вимога щодо обов’язкової локалізації виробництва, яка гарантувала перевагу вітчизняним компаніям, має бути скасована.

Зараз в Україні діє кілька таких програм: якщо держава або громади купують за бюджетні гроші транспорт, комунальну техніку чи обладнання, там обов’язково має бути частка українських деталей. З кожним роком цей відсоток зростав і у 2026 році цей показник сягнув вже 30%.

Щоб зрозуміти масштаб державної підтримки, погляньмо на урядову програму «Шкільний автобус». Завдяки правилу локалізації левова частка державних коштів йшла саме українським виробникам. За даними Міністерства економіки, лише протягом 2023-2024 років через Prozorro на шкільні автобуси витратили понад 3 млрд грн. У 2025 році уряд виділив на це ще 1,6 млрд, а в бюджеті на 2026 рік на закупівлю понад автобусів закладено 2 млрд грн. 

Як відмова від локалізації вплине на бізнес? Якщо в нас буде повністю вільний ринок, без державної підтримки вітчизняного виробництва, наші заводи, наприклад «Еталон», буде конкурувати на тендерах з Mercedes чи Solaris. Потенційно це може призвести до програшної боротьби з європейськими компаніями та звільнення тисяч людей.

Як показує практика, правило «локалізації» також працює неідеально. Прикладом є ситуація Київського машинобудівельного заводу. Директор підприємства Олега Безвершенка у коментарі Delo.ua визнав: завод тримає частку української складової понад 40%, проте все одно програє конкуренцію іноземним компаніям.

Стрімке здорожчання електроенергії, пального та логістики призводить до того, що крани, які виробляє цей завод, стають дорожчими за китайські аналоги, виробництво яких зосереджене у технопарках із замкненим циклом та щедрою підтримкою уряду КНР. Натомість українському бізнесу доводиться боротись ще й із внутрішньою бюрократією, бо намагання отримати державний грант перетворюється на марафон, де підготовка документів триває місяцями, а державного фінансування компаніям доводиться чекати понад пів року.

Як цю проблему вирішили інші країни: Польща свого часу теж проходила цей етап і відкрила ринок для сусідів по ЄС. Тоді польський уряд допоміг місцевим компаніям залучити дешеві європейські кредити на повну модернізацію заводів. Завдяки цьому польський виробник автобусів Solaris покращив продукт, навчився перемагати у відкритих тендерах та став одним із лідерів на європейському ринку.

Розділ 32 – фінансовий контроль

Європа вимагає тотальної прозорості, що в свою чергу для українського бізнесу означатиме кінець зарплат у конвертах. За даними Мінекономіки, рівень тіньової економіки в нас становить від 30% до 40% ВВП. Значна частина сфери обслуговування працює за напівлегальними схемами: використовує мережі ФОПів або занижує прибутки, щоб економити на податках.

Масштаб проблеми ілюструє, наприклад, перевірка львівських ресторанів, яку міськрада провела минулого року. Проаналізувавши 66 закладів, чиновники побачили різницю між офіційною та тіньовою зарплатою: в оголошеннях про роботу людям пропонували зарплату у 24-26 тис. грн, а в звітах показували лише 8-15 тис. грн. Навіть після переговорів із владою, багато закладів продовжують декларувати зарплати до 10 тис. грн і досі. І це при тому, що станом на липень 2026 року реальна середня зарплата у Львові вже сягнула 32 тис. грн.

Головна причина ухилення від податків – висока вартість легальної праці. Якщо власник хоче нарахувати працівнику 30 тис. грн в «білу», йому доведеться віддати 18% податку на доходи, 5% військового збору та сплатити 22% ЄСВ. У підсумку працівник отримує на руки близько 23 100 грн, а витрати підприємця сягають майже 36 600 грн. Коли ж європейські норми змусять державу контролювати кожну операцію, а бізнес платити податки на повну, у нього залишиться лише два виходи: або піднімати ціни на послуги, або закриватись.

Схожий перехід пережила Румунія. Щоб вивести малий бізнес із тіні та збільшити доходи з податків, там запровадили систему електронних накладних та контроль касових апаратів. Це викликало протести серед підприємців, частина з яких не витримала нових правил і закрилась. Проте в результаті ринок став прозорим, а податкові надходження до бюджету зросли.

Розділи 23 і 24 – правосуддя та верховенство права

Вимоги щодо верховенства права звучать загально, але саме вони найбільше впливають на економіку. Не секрет, що в нашій країні існує великий бізнес, який розбудовувався зокрема на лобіюванні інтересів у владі. Щоб такого не допустити ЄС вимагатиме зробити Антимонопольний комітет та суди абсолютно незалежними, тим самим збільшивши їх повноваження.

Як це вплине на українців: якщо система запрацює за правилами ЄС – монополісти втратять можливість диктувати умови через лобіювання. Для українців це скоріше плюс, адже на внутрішньому ринку з’являться більше іноземних компаній, що призведе до росту конкуренції і може викликати зниження цін. Проте для реалізації такого плану треба мати політичну волю та протистояти монополістам.

Згадаймо ситуацію з 2019 року, коли Антимонопольний комітет України ухвалив рішення про примусовий поділ азотного холдингу Ostchem підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа та наклав штрафи. Однак у липні 2022 року підприємства холдингу виграли касацію у Верховному Суді, який остаточно скасував це рішення, тому примусового поділу компанії не відбулось.

Як цю проблему вирішили інші країни: найближчий приклад – знову ж таки Румунія. На вимогу ЄС вони створили Національне антикорупційне управління, яке зламало олігархічні зв’язки, відправивши за ґрати десятки міністрів, депутатів та суддів. Це була одна з головних умов підтвердження того, що закон у країні дійсно працює.

Висновки: не слід чекати на швидкий та безболісний вступ до ЄС

Відкриття Кластера «Основи» – лише початок «шокової терапії» для України. Балканські країни доказали, що цей шлях неможливо подолати швидко. Від держави вимагатимуть непопулярних рішень, а від бізнесу – повної сплати податків.

Скасування пільг під час державних закупівель позбавить частину української промисловості гарантованих замовлень. Жорсткий контроль податківців виштовхне економіку з тіні, але ціни на послуги та товари можуть зрости, а частина малого та середнього бізнесу може закритись.

Хоч це і болісні зміни для економіки – це єдиний спосіб стати повноправним членом європейського ринку.

«Главком»