Ми повірили, що Україна є велика аграрна країна. Віра нас єднає і роз’єднує одночасно, якщо вона не стійка і не підкріплена відповідним символом віри. Що може служити цим символом в наш час?
Україна входить у другу половину 2026 року з доволі сильними результатами збиральної кампанії. Чого здавалося б ще треба: врожайність ранніх зернових зросла, темпи польових робіт прискорилися, а міжнародні оцінки майбутнього валового збору поліпшено. Це знижує ризики фізичного дефіциту зерна та створює передумови для стабільного забезпечення внутрішнього ринку.
Однак великий урожай ще не означає автоматичного зниження цін у магазинах. У воєнній економіці між полем і торговельною полицею виникла ціла система додаткових витрат: від дорогої логістики до дефіциту працівників. Тому головне питання полягає не лише в тому скільки Україна збере, а й у тому – чи зможе вона зберегти, переробити та реалізувати врожай без надмірних втрат для виробника і споживача. Ось тут криються значні труднощі.
Про хід польових робіт – сильний результат, але не рекорд
Станом на 10 серпня 2026 року було зібрано 26,1 млн т зернових і зернобобових культур, що на 31,2% більше, ніж на відповідну дату 2025 року, коли було намолочено 19,9 млн т. Водночас результат ще дещо поступається показнику 2024 року – 27,3 млн т. Отже, йдеться про значне поліпшення порівняно з минулим роком, але не про безумовно рекордний урожай.
На цю ж дату вже було зібрано – 19,7 млн т пшениці – на 32,3% більше, ніж роком раніше; 5,7 млн т ячменю – на 33,7% більше; 0,7 млн т гороху – на 31,6% більше; 3,2 млн т ріпаку – на 26,9% більше. Зростання забезпечене не стільки розширенням посівів, скільки підвищенням продуктивності.
Площа зібраних зернових перевищувала минулорічну на 6,2%, тоді як урожайність була вищою на 23,5%. Для ріпаку площа обмолоту збільшилася на 16,3%, а врожайність – на 9,1%. Загальна площа посіву зернових під урожай 2026 року зросла лише на 1,5%, тоді як площа технічних культур скоротилася на 4,7%.
USDA (United States Department of Agriculture, Міністерство сільського господарства США) у серпні підвищило оцінку врожаю зернових в Україні до 64 млн т порівняно з липневим прогнозом у 60,3 млн т. Це позитивний сигнал, однак остаточний результат ще залежить від урожаю кукурудзи, пізніх культур, погодних умов, стану енергетичної та транспортної інфраструктури.
За нинішньої динаміки підстав очікувати загальнонаціонального дефіциту зернової сировини немає. Проте ризик для економіки переміщується з виробництва у сферу реалізації: чи буде де зберігати врожай, як його доставити до споживача або на зовнішні ринки та за якою ціною аграрії зможуть його продати.
Що відбувається з цінами на продукти
За даними органів статистики, у липні загальна споживча інфляція прискорилася до 7,7% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 0,3%. Водночас продовольчий сегмент демонстрував сезонне послаблення: продукти харчування в середньому подешевшали на 0,2%. Зокрема найпомітніше літня пропозиція вплинула на ціни овочів, які знизилися на 5,9%, при цьому яйця подешевшали на 6% (не підвели Нацбанк), м’ясо та м’ясопродукти – на 0,6%.
Однак фрукти подорожчали на 1,5%, соняшникова олія – на 1,2%, цукор – на 0,6%. Зростання цін на олію та цукор пов’язане, в першу чергу зі світовою агроінфляцією: індекс продовольчих цін ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, FAO – ред.) в липні знову почав зростати.
Як бачимо, продовольча інфляція стала різноспрямованою і сезонні овочі, яйця та окремі види м’яса тимчасово дешевшають, але продукти, ціни на які більше залежать від світових ринків, енергетики, переробки та експорту, продовжують дорожчати.
Не варто очікувати, що збільшення збору пшениці на третину приведе до такого самого зниження ціни хліба так як вартість зерна є лише одним із компонентів кінцевої ціни. До неї входять також витрати на борошномельне виробництво, електроенергію, газ, заробітну плату, пакування, транспортування та інші складові.
Саме тому можливий парадокс коли закупівельна ціна зерна у виробника знижується через надлишок пропозиції та проблеми з експортом, а хліб у роздрібній торгівлі не дешевшає через зростання інших складових собівартості.
Блокада експорту – подвійний удар
Не секрет, що в даний час головною загрозою для аграрної сфери залишається нестабільна робота морських портів. У липні 2026 року експорт товарів скоротився на 5,1% порівняно з липнем минулого року, тоді як імпорт зріс на 20,7%. Місячний дефіцит торгівлі товарами досяг $5,7 млрд.
Скорочення експорту прямо пов’язується з перебоями в роботі морських портів, бомбардуваннями та блокуванням морських шляхів. Найбільше падіння зафіксоване саме щодо аграрної продукції – експорт соняшникової олії скоротився на $167,4 млн; соєвих бобів – на $122,5 млн; насіння ріпаку – на $65,5 млн; макухи та інших залишків виробництва олії – на $47,3 млн. Особливо показовою є ситуація із соняшниковою олією.
Отже, проблема полягає не у відсутності зовнішнього попиту, а насамперед у неможливості своєчасно та безпечно доставити продукцію на ринок.
Блокада формує одразу кілька негативних ефектів. У даний час аграрії втрачають традиційні канали збуту, що тисне на внутрішні закупівельні ціни, а виробник отримує менше доходу, навіть коли врожайність зростає. Крім того, збільшується навантаження на наявну логістику, а альтернативні маршрути мають обмежену пропускну спроможність і зазвичай є дорожчими. Одночасно виникає ризик нестачі елеваторних і складських потужностей – якщо продукцію неможливо швидко експортувати або переробити, вона накопичується на внутрішньому ринку.
Тому скорочення валютної виручки створює додатковий тиск на валютний ринок, а це з часом підвищує вартість імпортного пального, насіння, засобів захисту рослин, обладнання, запчастин і пакувальних матеріалів. У результаті аграрій може продавати дешевше, а споживач – платити дорожче, різниця осідає не у виробника, а поглинається логістичними, енергетичними, фінансовими та безпековими витратами. Якесь замкнуте коло.
Переробка: зростання є, але масштаби недостатні
Позитивним фактором залишається робота харчової промисловості. У першому півріччі 2026 року загальний індекс переробної промисловості зріс на 1,5%, а виробництво харчових продуктів – на 3,6%. Це означає, що внутрішня переробка частково компенсує проблеми сировинного експорту.
Проте темпи розвитку переробки не відповідають ані масштабам аграрного виробництва, ані рівню воєнних логістичних ризиків. Україна все ще значною мірою експортує зерно, насіння олійних культур та продукцію первинної переробки. За умов блокади така модель стає дедалі вразливішою. Глибока переробка дозволяє отримувати більшу експортну виручку з кожної тонни перевезеного вантажу. Замість вивезення сировини Україна повинна нарощувати виробництво продуктів із вищою доданою вартістю.
Певні інструменти підтримки вже існують. Наприклад, у межах програми «5–7–9%» на переробку сільськогосподарської продукції було спрямовано 86,1 млрд грн кредитів, зокрема – у 2026 році схвалено 192 гранти для підприємств переробної промисловості на 1,06 млрд грн. Фактично профінансовано 106 грантів на 597 млн грн – трохи більше половини затвердженої суми.
Це свідчить про розрив між формальним ухваленням рішень і реальним надходженням коштів до підприємств. Для агропереробки важливі не лише кредити чи гранти – потрібні стабільне електропостачання, резервна генерація, холодильні потужності, лабораторна сертифікація, страхування воєнних ризиків та передбачуваний доступ до зовнішніх ринків.
Чого очікувати споживачу
До кінця літа та на початку осені продовольчий ринок, імовірно, залишатиметься відносно насиченим. Сезонна пропозиція овочів продовжуватиме стримувати ціни. Крім того, певний період стабільності можливий також для яєць і частини м’ясної продукції.
Проте це буде локальна, а не загальна продовольча дефляція.
Овочі. У найближчі тижні сезонний фактор працюватиме на споживача. Восени та взимку ситуація залежатиме від наявності овочесховищ, вартості електроенергії й можливості забезпечувати холодильні потужності.
Хліб, борошно та крупи. Дефіциту зернової сировини не очікується, але суттєвого здешевлення готової продукції також не буде. Найімовірніший сценарій – відносна стабільність або помірне подорожчання через енергетичні, транспортні та зарплатні витрати.
Соняшникова олія і цукор. Ціни залишатимуться волатильними – на них впливають не тільки внутрішній урожай, а й світові котирування, експортна логістика, завантаження переробних підприємств та валютний курс.
М’ясо і молочна продукція. Ризик подорожчання зберігається через вартість кормів, електроенергії, холодильного зберігання, ветеринарних препаратів і нестачу працівників.
Фрукти. Ціни можуть залишатися нестабільними, значення матимуть урожай окремих культур, можливості зберігання, втрати при транспортуванні та частка імпортної продукції.
Отже, найближчим часом головним ризиком є не фізична відсутність продуктів, а погіршення їхньої цінової доступності для населення.
Що повинен зробити Уряд
-
Запровадити оперативний план роботи аграрного експорту в умовах блокади
Потрібен не набір окремих рішень, а єдиний міжвідомчий план із щотижневими показниками пропускної спроможності портів Дунаю, залізниці та автомобільних переходів. План має передбачати захист і швидке відновлення портової інфраструктури, страхування суден, вантажів і портових операторів від воєнних ризиків; розширення перевалки на Дунаї.
Потребує окремої уваги збільшення пропускної спроможності прикордонних переходів; пріоритетне проходження швидкопсувних товарів і продукції з високою доданою вартістю. Має бути забезпечена координація тарифів «Укрзалізниці», портових зборів і прикордонних процедур. Компенсація логістичних витрат повинна бути адресною, надаватися за фактично підтверджений експорт і не перетворюватися на загальну субсидію великим трейдерам.
-
Не допустити обвалу закупівельних цін для аграріїв
Найгіршим рішенням були б нові адміністративні заборони експорту або ручне регулювання цін. Вони можуть тимчасово збільшити внутрішню пропозицію, але одночасно позбавляють аграрія доходу і ресурсів для наступної посівної. Доцільнішими є, зокрема державні гарантії за кредитами під заставу складських документів, а також програми форвардних закупівель.
Важливо запустити сезонне кредитування зі строками погашення після реалізації врожаю та часткову компенсацію витрат на зберігання продукції в регіонах із найбільшими логістичними обмеженнями. Має бути впроваджено прозорий моніторинг співвідношення закупівельних, оптових і роздрібних цін.
-
Негайно запустити програму будівництва овоче– та фруктосховищ
У державному бюджеті на 2026 рік на відповідну програму передбачено 220 млн грн. Грант має покривати до 30% вартості будівництва, а для прифронтових територій – до 50%. Однак станом на серпень прийом заявок ще не розпочато. Це приклад неприпустимого адміністративного запізнення. Сховища потрібні не після завершення збиральної кампанії, а до масового надходження продукції.
Уряд має протягом місяця відкрити прийом заявок; спростити погоджувальні процедури; дозволити фінансування модульних сховищ; включити до проєктів резервні джерела енергії; надати перевагу кооперативам і малим виробникам, які не мають власної інфраструктури.
-
Перенести центр аграрної політики із сировини на переробку
Програму «5–7–9%», гранти та державні гарантії необхідно переорієнтувати на інвестиційні проєкти у харчовій і аграрній переробці. Потрібно також скоротити строк між ухваленням грантового рішення і фактичним фінансуванням. Підприємству недостатньо отримати повідомлення про схвалення – йому потрібні кошти, обладнання та можливість розпочати виробництво.
-
Розділити кредитну підтримку на оборотну та інвестиційну
Уряд уже скасував обмеження, за яким аграрії могли спрямовувати на оборотний капітал не більше 20% кредиту, та знизив ставку за відповідними кредитами з 15% до 10%. Це правильний, але лише початковий крок.
Необхідні два окремі кредитні вікна – сезонні кредити на насіння, пальне, добрива, оплату праці та зберігання та довгострокові інвестиційні кредити на переробку, елеватори, холодильники, біогазові установки та енергетичну автономність.
Строки погашення повинні відповідати циклу аграрного виробництва, а не стандартному банківському календарю.
-
Захищати споживача адресно, а не через заморожування цін
Загальне адміністративне обмеження цін створює дефіцит, погіршує якість продукції та стимулює тіньову торгівлю. Допомога має бути спрямована на домогосподарства, які реально не можуть забезпечити базове споживання. Тому доцільно розширити адресну грошову допомогу найбільш вразливим сім’ям; запровадити електронні продовольчі сертифікати для окремих категорій населення; забезпечити публічний моніторинг торговельних націнок на соціально важливі товари; посилити контроль за антиконкурентними узгодженими діями у переробці, оптовій та роздрібній торгівлі.
-
Прискорити розмінування сільськогосподарських земель
За програмою компенсації витрат на гуманітарне розмінування укладено 143 угоди на очищення 28,1 тис. га, крім того – роботи завершено за 100 угодами, очищено 16,4 тис. га. Це важливий результат, але його масштаб не відповідає обсягу замінованих та забруднених територій. Пріоритетність розмінування слід визначати не лише за безпековими критеріями, а й за потенційним економічним ефектом: можливістю швидко повернути землю у виробництво, створити робочі місця та відновити переробні підприємства.
-
Домагатися передбачуваного доступу до ринку ЄС
Серед факторів, які стримують український експорт – припинення дії «товарного безвізу» та збереження обмежень на імпорт української сільськогосподарської продукції з боку окремих держав ЄС. Урядова переговорна позиція повинна зміщуватися від тимчасових винятків до довгострокових правил – передбачуваних тарифних квот; прозорих захисних механізмів; взаємного визнання сертифікатів; спрощення доступу продукції української переробки; спільного фінансування прикордонної та логістичної інфраструктури та ін.
Головне завдання уряду
Україна у 2026 році має всі передумови для достатнього забезпечення внутрішнього ринку зерном і базовою аграрною сировиною. Сильний урожай ранніх культур зменшує ризик фізичного дефіциту продовольства. Однак головним викликом стає не виробництво, а рух продукції від поля до споживача. Блокада портів, дорога логістика, недостатні потужності зберігання, повільне фінансування переробки та висока вартість капіталу можуть нівелювати позитивний ефект урожаю.
Без зміни державної політики великий урожай здатний перетворитися на збитки аграріїв, втрату валютної виручки та новий виток цін для населення. Натомість розвиток переробки – може одночасно підтримати виробника, збільшити валютні надходження і стримати продовольчу інфляцію.
Головне завдання Уряду – зробити так, щоб додаткові мільйони тонн урожаю перетворилися не на надлишок сировини біля заблокованих портів, а на доступні продукти для українського споживача, завантаження вітчизняної промисловості та продукцію з високою доданою вартістю.
Богдан Данилишин, для «Главкома»
