У мережі часто можна почути «жарти» на адресу Трампа: мовляв, від початку війни на Близькому Сході він «39 разів» заявляв про «мир з Іраном» і «49 разів» – про «знищення Ірану».
Насправді дії Трампа – це унікальна вербальна та невербальна еквілібристика, аналогів якої немає в сучасній світовій історії.
Основна мета – утримувати такими суперечливими заявами котирування нафти в діапазоні 80–100 доларів за барель. І це Трампу блискуче вдається: нафта за пів року, тобто, починаючи з березня цього року, подорожчала всього лише на 4% або на 3 доларів за барель.
Хоча екстремуми були значними – нафта в якийсь момент подорожчала навіть до 116 доларів за барель, – але ці екстремуми були нетривалими, і нафта швидко поверталася в коридор 80–100 доларів за барель.
Тобто Трамп переслідує дві мети:
- Не маючи можливості провести проти Ірану повномасштабну сухопутну операцію та бачачи безрезультатність ракетних атак, Трамп намагається затягнути протистояння в надії виснажити Іран і спричинити крах тамтешніх політичних еліт.
- При цьому Трамп усвідомлює, що ця «велика гра» не повинна призвести до обвалу світових котирувань на нафту.
А тепер уявімо собі, що Трамп ескалює конфлікт і діє за принципом «хлопець сказав – хлопець зробив». Іран продовжує воювати, але нафта «злітає» в космос, тобто до позначки в 150 доларів за барель і більше.
Відразу починається глобальна нафтова криза та нова хвиля енергетичної інфляції (згадаймо нафтову кризу 70-х років минулого століття, спричинену ембарго на постачання нафти з родовищ Близького Сходу). Тоді все це призвело до затяжної світової рецесії.
Тому свої найрадикальніші заяви Трамп робить або напередодні вихідних, або безпосередньо у вихідні дні – поки ринки «сплять». А найпримирительніші заяви озвучує або напередодні відкриття світових ринків, або на цінових екстремумах для охолодження світових котирувань на нафту.
Тут слід зазначити, що середня ціна на нафту в розмірі 80 доларів за барель – максимально комфортна для техаського нафтового лобі.
До 2022 року я аналізував дані опитування представників американських нафтовидобувних компаній, і там фігурувала консенсусна ціна на нафту в розмірі 80–85 доларів за барель як найбільш сприятлива для нових інвестицій в американський паливно-енергетичний комплекс.
Загалом, з однією частиною плану, тобто з утриманням нафтових котирувань у діапазоні 80–100 доларів за барель, Трамп справляється блискуче.
А ось щодо виснаження Ірану – тут питання дискусійне. Тегеран, наприклад, вважає, що саме він виснажує США, зокрема американські запаси ракет і засобів ППО.
