Пекін приватно звернувся до Тегерана з проханням використати свій вплив на єменських хуситів, аби завадити ескалації та захистити енергетичні маршрути у Червоному морі й Баб-ель-Мандебській протоці. Про це пише «Главком» із посиланням на Reuters.
Ініціатива Китаю виникла після того, як Саудівська Аравія попросила Пекін про допомогу через швидке просування хуситів уздовж узбережжя, що створило загрозу для експорту саудівської нафти. У відповідь на це звернення Іран заявив, що регіональна стабільність можлива лише у разі припинення війни з боку США та Ізраїлю, хоча сам Китай не висував прямих погроз щодо застосування економічного тиску на Тегеран.
Загострення ситуації в Червоному морі відбувається на тлі блокування Іраном Ормузької протоки, що ставить під загрозу обидва ключові шляхи транспортування нафти, від яких критично залежить економіка Китаю. Попри те, що Пекін є основним покупцем іранської нафти та ключовим торговельним партнером Тегерана, експерти зазначають, що Китай також має масштабні економічні інтереси у країнах Перської затоки.
Наразі залишається невідомим, чи поступатиметься Іран, адже власні стратегічні й військові пріоритети Тегерана можуть переважити заклики його головного економічного партнера.
Нагадаємо, у липні єменські хусити оголосили про морську блокаду Саудівської Аравії. Угруповання заявило, що блокада стала відповіддю на багаторічні дії Ер-Ріяда проти Ємену. Експерти попереджали, що нове загострення може створити ризики для судноплавства через Червоне море та Баб-ель-Мандебську протоку.
Згодом протистояння загострилося: хусити атакували саудівські танкери в Червоному морі, а сторони обмінялися ударами. Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначав, що тривале блокування Баб-ель-Мандебської протоки може особливо гостро позначитися на світовому ринку нафти на тлі війни в Перській затоці.
До слова, стрімке просування пов’язаних із Іраном хуситів уздовж південного узбережжя Ємену та захоплення ними острова Перім дали бойовикам змогу фактично контролювати стратегічну Баб-ель-Мандебську протоку.
Це створює загрозу для 7% світових поставок нафти й 12% міжнародної торгівлі, даючи Тегерану важелі впливу на обидва ключові енергетичні коридори регіону після порушення судноплавства в Ормузькій протоці.
