Трагедія в селі Капітанівка, що на Київщині, знову активізувала дискусію про те, де і за яких умов в Україні можна проводити заходи, пов’язані з оборонною тематикою, та хто має нести за них відповідальність. Подібні питання в суспільстві вже назрівали після російського смертоносного удару по Чернігівському драмтеатру у 2023 році, коли там проходила виставка дронів.
Через три роки практично те саме відбулося вже на іншій локації. 24 липня Росія завдала балістичного удару по Капітанівці, де експонувалися оборонна продукція, зокрема, засобів ППО. За іронією долі, захід отримав назву «Критично захищено». На приватному полігоні CSA Open Air, розташованому впритул до житлової забудови, зібралися представники українського оборонно-промислового комплексу, військові, виробники озброєння, а також іноземні партнери.
За даними Повітряних сил, Росія атакувала Капітанівку трьома балістичними ракетами «Іскандер-М/С-400», одну з яких вдалося збити. У результаті загинули 11 людей, близько сотні дістали поранення.
Організувала захід українська асоціація виробників безпілотних систем «Армада». Її керівнику Василю Гончаруку повідомлено про підозру у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки. 27 липня суд відправив керівника «Армади» під варту на 60 діб без права внесення застави. Сам Гончарук, який також дістав поранення під час атаки, заявив у суді, що усвідомлює свою відповідальність та співпрацює зі слідством.
За версією прокуратури, на захід було розіслано понад 300 запрошень. Однак проведення масового зібрання не погодили з компетентними органами та, ймовірно, знехтували протоколами безпеки, зокрема не забезпечили належне укриття. Водночас «Армада» запевняла: точне місце проведення заходу не було оприлюднено у відкритому доступі, а інформацію про локацію отримували лише зареєстровані учасники напередодні заходу. Чи міг ворог отримати самостійно встановити точну локацію з відкритих джерел – наразі невідомо.
Наслідки удару відчули не лише учасники заходу, а й ті, хто просто жив неподалік. Ракети, що, вочевидь, цілилися по збройній виставці, прилетіли просто на подвір’я місцевих. Внаслідок цинічних ударів є важко поранені люди, загиблі домашні тварини та зруйновані будинки.
«Главком» побував у Капітанівці, яка вже бачила війну безпосередньо близько – під час окупації у 2022 році. Нині ж село оговтується від повітряних ударів 24 липня, місцеві збирають вцілілі залишки свого попереднього життя та розповідають, чим «прославилися» тутешні стрільбища.
Першим «Главкому» на місці трагедії в Капітанівці трапився місцевий житель Дмитро. За його словами, зараз полігон, де проходила збройна виставка, зачинений. Чоловік пригадав, не чув повітряної тривоги перед тим, як пролунав перший вибух.
«Зазвичай у Капітанівці лунає тривога, але в той день не чув її. Можливо, телефон не спрацював чи зв’язку не було… Після першого вибуху я вже не чув нічого, бо мене оглушило», – розповів співрозмовник.
Дмитро зауважив: на території полігону раніше проводилися різноманітні змагання, на які приїжджали діти. Ба більше, ще з 1980-х років на цій території функціонувала олімпійська база.
Утім, зі слів чоловіка, у місцевих давно виникали конфлікти з орендарями об’єкту: «Тут постійно сварки з цими орендарями, бо в них, по-моєму, ліцензія вже закінчилася».
Ще одним місцевим мешканцем, із яким «Главком» поговорив на місці удару, виявився Віктор. У момент атаки чоловік та його дружина були на роботі. Удома залишалися його син, військовослужбовець Віталій, який саме перебував у відпустці та невістка Юлія. Унаслідок удару воїн отримав важкі поранення і потрапив до реанімації.
«Малий спав вдома, спокійно собі лежав, коли це все сталося», – розповів батько постраждалого захисника.
За словами чоловіка, у Віталія три осколкові поранення. Два уламки лікарі дістали, а третій застряг у хребті. Син переніс уже дві операції, попереду ще одна. Однак у лікарні, де він перебуває зараз, таке втручання лікарі провести не можуть.
«Віталік у реанімації. Йому зробили дві операції, ще третю треба. У нього осколок у хребті. Тут таких операцій не роблять, кажуть, треба везти в госпіталь. Зараз вирішуємо це питання. Купу документів треба зібрати, щоб його перевезти», – зазначив Віктор.
Співрозмовник показав місце, куди, за його словами, впали уламки збитої ворожої ракети. На цій ділянці живуть п’ять родин. Один із вибухів припав зовсім поруч із їхніми будинками. Чоловік переконаний: якби атака сталася у вихідний, коли всі мешканці були б удома, жертв серед цивільних могло бути значно більше.
Сам Віктор повернувся додому вже після удару. Каже, що побачив уздовж дороги загиблих людей та охоплені вогнем автівки. «Швидкі не могли сюди нормально приїхати, бо були затори. Машини стояли аж до траси», – пригадав чоловік.
Його невістка Юлія після вибуху опинилася під завалами. Віталій допоміг їй вибратися зі зруйнованого будинку. Сама жінка не отримала суттєвих травм.
Віктор каже: подібна виставка на території полігону відбувалася вперше. Рішення проводити такий захід на цій локації чоловік оцінив так: «Я просто не хочу висловлюватися. Це маразм. Робіть виставки в підвалі, в метро. Вишневого мало, Чернігова мало – на тобі ще третій раз!» – обурився чоловік.
За його словами, найближче приміщення, яке могли використовувати як укриття, фактично було підвалом і не забезпечувало належного захисту. Після початку атаки, зі слів Віктор, люди в паніці тікали до лісу.
Після удару родина Віктора залишилася без будинку. Чоловік каже, що комісія вже приїжджала оглядати пошкодження та складати опис майна. Водночас сам будинок, за його словами, відновити вже неможливо: «Нам тиждень дали зібрати вцілілі речі – і все. Це все зноситися буде».
Тепер родина не знає, де житиме далі, та чекає на рішення щодо компенсації. Водночас Віктор зауважив, що розглядає для себе лише приватний будинок, оскільки має велику кількість домашніх тварин. Під час обстрілу постраждали і вони.
«Мені треба приватний будинок, щоб переїхати із собаками. У мене їх вісім. Дві загинули під час обстрілу. Зараз третю рятують ветеринари, роблять операцію. Є і коти. В одного з них обгоріло обличчя, немає ока. Рокі теж оперують, не знаю, виживе він чи ні. Усі вони – і собаки, і коти – отримали дуже сильну контузію. Вони всього бояться, ховаються. Приходять тільки, коли дружина насипає їсти», – зітхає чоловік.
Віктор пригадав, що його родина прожила в Капітанівці і початок повномасштабного вторгнення та окупацію. Тоді, з його слів, через населений пункт проходила російська колона з 16 танків, яка намагалася прорватися в бік сусідньої Стоянки. Тепер, наголосив Віктор, російський удар прийшов уже з неба. І цього разу його наслідки родина відчула безпосередньо на собі – важко поранений син, зруйнований будинок та загиблі домашні улюбленці.
Сусідка Віктора навпроти, місцева мешканка Юлія була вдома разом із чоловіком та дітьми, коли по Капітанівці вдарили росіяни. Жінка сиділа на веранді й працювала за ноутбуком, аж раптом побачила, як одна з ракет прилетіла просто на її ділянку. «Я бачила, як вона сюди падала, як уламки летіли. Потім почався дзвін у вухах, я просто присіла і затулила їх. Довго дзвеніло, слух пропав і відновився десь через дві години», – пригадала співрозмовниця.
За її словами, перший вибух стався приблизно об 11:30, другий – через дві хвилини. Після цього Юлія разом із чоловіком почала виводити з будинку дітей – 14-річну доньку та 11-річного сина.
Сім’я вижила, однак будинок і майно зазнали значних пошкоджень, також згорів автомобіль. Чоловік Юлії дістав численні порізи від осколків. «Чоловік весь посічений осколками. Зашивати не захотів, нікуди їхати не хотів, бо треба було допомагати іншим. Медики просто пластирами все позаклеювали, де глибші рани – бинти поприкладали», – розповіла жителька Капітанівки.
Поки жінка розбирала завали після удару, травмувалася і сама – пробила цвяхом ногу. Через це їй довелося звертатися по медичну допомогу: «Їздила робити щеплення від правця, зараз мене посадили на антибіотики. Але це вже такі дрібниці після того, як навколо все сікло уламками та осколками».
Лише через кілька днів після удару з’ясувалося, що всі документи чоловіка Юлії згоріли в автомобілі. У спробах відновити втрачені папери сім’я зіткнулася з бюрократичними труднощами. «Прийшли в ЦНАП – нам кажуть: «А де заява від поліції?» Приходимо в поліцію – і там: «Ідіть у ЦНАП, що ви від нас хочете?» – обурилася Юлія.
Жінка показала місце, де раніше стояв будинок її сестри Анни (сім’ї живуть поруч на одній ділянці). Саме сюди влучила одна з ракет. Пощастило, що сім’ї сестри тоді не було вдома. Від помешкання залишилися лише фрагменти стін. Поруч – пошкоджені гараж, господарські будівлі та недобудований будинок. Юлія вважає, що саме господарські споруди частково прийняли на себе удар, що врятувало її сім’ю та сусідів.
За словами співрозмовниці, об’єкт, по якому цілили окупанти, відомий серед місцевих не лише як полігон, а і як спорткомплекс.
Загалом же в Капітанвці є три стрілецькі об’єкти: CSA (де проходила сумнозвісна виставка), «Патріот» і «Снайпер». Юлія зазначила, що тут регулярно відбувалися стрільби, навчання та змагання. Також сюди час від часу приїздили військові, хоча постріляти на цих об’єктах може і кожен охочий цивільний. Жінка стверджує, що місцеві мешканці неодноразово скаржилися на роботу стрільбищ, оскільки вони розташовані неподалік від житлових будинків та, з її слів, не мають ліцензії на використання наявної в них зброї.
«Там постійно стріляли з різної зброї, були і автомати, і кулемети. Ми неодноразово зверталися, бо нам ці снаряди рикошетом прилітали прямо у двори. Бувало, що люди знаходили кулі на своїх ділянках. Ми ж не проти того, щоб люди тренувалися. Але коли це відбувається фактично поруч із нашими будинками і снаряди можуть прилітати у двір, то це вже питання безпеки», – наголосила Юлія.
Жінка стверджує, що навіть наступного дня після російського удару в Капітанівці знову було чути стрільби. Водночас така виставка зброї пройшла в селі вперше, а про проведення цього масштабного заходу місцеві заздалегідь не знали, запевнила Юлія. Хоча напередодні події на полігоні CSA з’явилися різні банери та намети, а в день заходу – велика кількість людей і техніки.
Нині родина Юлії не може жити у своєму будинку. Після удару він сильно пошкоджений: стіни вціліли, однак стеля фактично наскрізь зруйнована. Поки сім’я тимчасово мешкає у родичів неподалік, але щодня повертається до своєї оселі – стежить за її станом, комунікаціями та зустрічає інспекторів.
Відновити житло родині буде непросто ще й через юридичні проблеми, оскільки в цьому будинку вони не прописані, а право власності належить мамі Юлії. Допомогу сім’я наразі отримала лише частково. Один із благодійних фондів передав кілька плит OSB, плівку, тенти, дошки, цвяхи та шурупи. Решту, каже Юлія, доводиться вирішувати самостійно.
Після пережитого жінка також звернулася до дитячого психолога для своїх 14-річної доньки та 11-річного сина, які під час удару були вдома та пережили сильний стрес. Два роки тому, під час російського удару по столичних Теремках, діти також бачили наслідки влучання в сусідній будинок. Тепер уже ракета зруйнувала їхній власний дім.
Водночас про свій моральний стан Юлія планує подбати пізніше, коли вирішить усі нагальні питання з житлом та документами. «Я вмію консолідуватися. Зараз потрібно бути зібраною і щось робити. Дозволю собі «розкиснути» десь через тиждень. Бо якщо зроблю це зараз, це позначиться на чоловікові і дітях», – побоюється вона.
Трохи далі від епіцентру ударів «Главкому» трапилася місцева мешканка Вікторія, яка поралася у своєму дворі. Жінка живе в Капітанівці понад 20 років. Її будинок після удару вцілів, хоч і зазнав значних пошкоджень. Вибуховою хвилею повибивало вікна, подекуди пішли тріщини по стінах, а всередині повністю зруйнувало гіпсокартонне оздоблення. Особливо сильно постраждав другий поверх.
Сама жінка під час удару була на першому поверсі, що її і врятувало. «Слава Богу, що я лінива. Я не хотіла вранці вставати, а якби пішла на другий поверх прибиратися, як і планувала, то все б закінчилося печально», – жартує Вікторія.
Нині жінка живе в будинку сама. Рік тому не стало її чоловіка та сина.
Вікторія також пригадала початок повномасштабного вторгнення та окупацію Капітанівки. Тоді сама вона поїхала до Борисполя, де мешкала її донька з маленькою дитиною, а її син залишався в захопленому селі. За словами Вікторії, під час окупації він прихистив у її будинку 15 людей.
Жінка зізналася: що тоді, що зараз зберігає віру у рідну домівку та село.
«Я одразу сказала сусідці Ані: якщо, не дай Бог, щось станеться і якщо мій будинок вистоїть, значить, і Капітанівка буде стояти. І за нами все буде стояти. Будинок вистояв. Там є проблеми, звичайно, серйозні, але він витримав», – наголосила Вікторія.
Єлизавета Жабська, «Главком»
