Столиця формує списки для тимчасового переміщення жителів на випадок тривалого блекауту. Ця новина сполошила мешканців мегаполісу минулого тижня.
Кияни помітили в своїх будинках оголошення із закликом до вразливих категорій населення заздалегідь зареєструватися у районних управліннях соціального захисту. Згодом з’ясувалося, це необхідно для організації тимчасового переселення у разі тривалого відключення опалення чи електроенергії взимку. На випадок критичної ситуації міська влада обіцяє надавати першочергову допомогу та тепле місце самотнім людям старшого віку, особам з інвалідністю та родинам, які виховують дітей з інвалідністю.
Аби отримати детальнішу інформацією про те, як столиця готується до зими, який досвід минулого екстремального опалювального сезону вже враховано та скільки людей насправді потребують додаткової підтримки, «Главком» звернувся до Марини Хонди, заступниці голови КМДА, яка координує соціальну сферу столиці.
Марино Петрівно, після минулої зими Київ уже має практичний досвід роботи з людьми, які залишалися без тепла, світла чи води. Що місто змінило у підходах цього року?
Минулої зими ми зрозуміли, що питання не лише в тому, щоб мати готові приміщення, транспорт чи соціальних працівників. Насамперед місто має знати, де фактично живе людина і яка допомога їй потрібна.
Тоді ми виявили понад 400 людей, які раніше взагалі не перебували під соціальним супроводом. Майже 200 із них сьогодні вже перебувають під супроводом соціальних служб. Переважно ми говоримо про Деснянський та Дніпровський райони.
Це люди, які з різних причин опинилися поза системою: хтось переїхав із місця реєстрації, когось залишили родичі, хтось просто ніколи не звертався по соціальні послуги.
Але ми не говоримо про переміщення всіх людей з інвалідністю чи всіх людей старшого віку. Йдеться про конкретні групи людей, для яких тривала відсутність тепла, електроенергії чи води може створити реальну загрозу.
Передусім це:
- одинокі люди старшого віку, які потребують сторонньої допомоги;
- маломобільні люди з інвалідністю, які не можуть самостійно забезпечити себе в таких умовах;
- діти з інвалідністю І та ІІ груп, які потребують спеціальних умов;
- окремі родини, які через свої обставини можуть потребувати додаткової підтримки.
Зокрема, у Києві понад 160 тис. людей з інвалідністю та 16 тис. дітей з інвалідністю. Але це не означає, що всі вони потребуватимуть переміщення. Не кожна людина з інвалідністю є маломобільною, не кожна живе сама і не кожна потребує стороннього догляду.
Місто не може і не повинно вирішувати за людину, чи залишатися їй вдома, чи тимчасово виїжджати
Те саме стосується людей старшого віку. 26 тис. одиноких киян старшого віку перебувають у полі соціальної системи та отримують соціальні послуги. Але це теж не означає, що всім їм потрібне переміщення.
Тобто, зараз ми визначаємо не кількість людей, а їхні конкретні потреби. Бо за результатами цієї роботи місто прийматиме різні рішення.
Комусь достатньо буде допомоги вдома – харчуванням, теплим набором, додатковими візитами соціального працівника. А для когось найбезпечнішим рішенням може стати тимчасове переміщення.
Що саме означає «теплий набір». Чи можна розказати про його вміст? Він вже затверджений?
Теплий набір – павербанк, лампи/ліхтарі, термобілизна, електричні ковдри/спальники, газові пальники, багаторазові грілки…
При формуванні теплого набору ми виходили з досвіду минулого року. Таким форматом вже була забезпечена частина людей лівого берега, коли були перебої з тепло- та електропостачанням. Ми визначали, чого найбільше потребували люди в цій ситуації, і зараз звіряємо тих, хто отримав, і тих, хто ще не отримав ці набори, але потребуватимуть таких речей. Ми говоримо про людей, які відмовляться від тимчасового переміщення.
Скільки людей потенційно можуть потребувати переміщення вже зараз і як ви виявляєте їх?
Наразі своє бажання у разі необхідності тимчасово переміститися висловили трохи більше 1 200 одиноких людей старшого віку. Серед дітей з інвалідністю – близько 400 дітей.
І це не остаточна цифра. Вона може як збільшитися, так і зменшитися. Зараз триває верифікація, і ми маємо зрозуміти не лише потенційну потребу, а й готовність конкретної людини переміщуватися.
Для дітей ми також враховуємо, що фактично йдеться не лише про дитину – у разі переміщення має бути передбачені місця і для родини.
Одним із головних висновків минулої зими була важливість знання фактичного перебування людини, яка може потребувати допомоги.
У Деснянському, Печерському, Дніпровському та Голосіївському районах соціальні служби почали активніше працювати через ЖЕКи, ОСББ, оголошення, щоб виявляти людей, які фактично проживають у будинках, але не користуються соціальними послугами.
Тобто ці особи вразливі, але не мають опіки і не звартаються за допомогою?
Йдеться про людей, які входять у категорію, яку ми шукаємо (одинокі люди старшого віку, сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю, люди з інвалідністю), але вони не звертались по соціальні послуги в Києві. Не стоять на обліку/не перебувають під супроводом Управління соцзахисту, терцентрів. Відповідно – система їх не бачить.
Що показав досвід минулої зими стосовно самого переміщення і куди конкретно повезуть людей?
Минулої зими ми мали понад 3 тис. відмов від тимчасового переміщення – навіть у випадках, коли для людини вже було підготовлено місце і транспорт.
Місто не може просто сказати людині: «Ми вирішили за вас, ви їдете». Рішення має прийматися індивідуально і з урахуванням її позиції. Тому зараз ми заздалегідь з’ясовуємо: чи має людина родичів, до яких може у кризовій ситуації переїхати або ж готова переміститися до наших закладів.
Для того, щоб розгорнути додаткові місця для переміщення, нам треба завчасно закупити ліжка, ковдри, подушки, розрахувати продукти харчування хоча б на мінімальний період часу. Тобто це планова робота, до якої треба готуватись.
Досвід також показує, що універсального місця перебування для всіх не буде. Все залежить від потреб людини. Це можуть бути соціальні заклади, геріатричні пансіонати, медичні установи або спеціально підготовлені міські приміщення.
І це не лише ліжко і дах над головою. Людині забезпечують тепло, харчування, соціальний і за потреби медичний супровід, психологічну підтримку, догляд, дозвілля та транспорт.
Нині із закладів соціальної сфери – Київський міський центр надання соціальних послуг вже створив умови для перебування дітей з інвалідністю та одиноких осіб старшого віку, міські геріатричні пансіонати визначили додаткові місця, також вже готові два міські центри реабілітації для кризового перебування дітей та осіб з інвалідністю.
Окремо дякую приватним геріатричним пансіонатам за швидке відпрацювання з районами по визначенню додаткових місць для перебування одиноких людей старшого віку.
Ми й надалі працюватимемо з наповненням бази, щоб кожна людина не лишилася в біді.
Тим, хто залишатиметься вдома, виділятимуть допомогу у вигляді теплих пакунків?
Якщо людина може безпечно залишатися вдома, місто має створити для цього умови. Наразі орієнтовно визначена потреба на 31 тисячу теплих пакунків.
Крім того, у Києві понад 1 тис. соціальних працівників працюють із людьми, які отримують послуги територіальних центрів. Зокрема доглядають за ними, навідуються, купують ліки та продукти, готують для них.
Підтримка може бути різною: залишити людину вдома, але посилити допомогу, забезпечити її необхідними речами, організувати харчування або транспорт, і лише за необхідності – тимчасово перемістити.
Наскільки готові самі соціальні заклади?
У системі Департаменту соціальної та ветеранської політики – 25 установ, 10 із них є закладами стаціонарного догляду, де цілодобово проживають близько 2,5 тис. людей. У найбільших закладах є генератори, системи накопичення електроенергії, автономні котельні, резервне водопостачання.
А на базі двох реабілітаційних центрів облаштовані пункти незламності, кожен із можливістю одночасного перебування до 200 людей.
Ми не можемо передбачити, якою буде зима і які саме наслідки матимуть можливі атаки. Але ми можемо підготувати систему так, щоб у момент кризи не починати роботу з нуля. Саме для цього зараз перевіряємо дані про людей, готуємо соціальні заклади, формуємо потребу в додаткових засобах підтримки та відпрацьовуємо механізми перевезення.
Очевидно, що місто з населенням у 4 млн людей не може централізовано забезпечити кожного альтернативним житлом
Минулої зими Віталій Кличко закликав взагалі всіх киян, у яких є така можливість, виїхати за межі столиці. Вже зараз, влітку, лунають заклики від різного роду експертів до мешканців мегаполісів думати над тим, аби перезимувати десь за містом. Ви б теж радили задуматися над такими варіантами?
Я б радила кожному подумати про альтернативний варіант на зиму, якщо така можливість є. Ми не можемо передбачити, якими будуть наступні атаки Росії і яких масштабів вони можуть досягти.
Маємо готуватися до найскладнішого. Минулої зими ми зіткнулися з масштабними ударами по системі теплопостачання, які суттєво вплинули на життєдіяльність міста. Тому зараз враховуємо цей досвід і готуємося до різних сценаріїв.
Ми розуміємо, що в багатьох киян є батьки, родичі, друзі в інших регіонах, куди за необхідності можна тимчасово поїхати. Але така можливість є далеко не у всіх.
Підготовка до зими – спільна відповідальність людей і міста. Очевидно, що місто з населенням у 4 млн людей не може централізовано забезпечити кожного альтернативним житлом на випадок надзвичайної ситуації. Я думаю, що це більшість розуміє.
Тому сьогодні ми насамперед зосереджуємося на людях, які не мають такої альтернативи самостійно: одиноких старшого віку, людях, які потребують сторонньої допомоги, та інших маломобільних киянах, для яких тривала відсутність тепла, електроенергії чи води може стати критичною.
Наше завдання – завчасно визначити таких людей, зрозуміти їхні потреби та підготувати для них необхідну підтримку.
Чи розглядається варіант тимчасового виїзду мешканців столиці за межі міста або до інших міст та регіонів для тимчасового проживання?
Масового організованого виїзду киян до інших регіонів наразі не плануємо. Йдеться насамперед про адресну допомогу та, за необхідності, тимчасове переміщення людей, які через вік, стан здоров’я чи життєві обставини можуть не впоратися самостійно з тривалим періодом без базових комунальних послуг.
При цьому рішення про переміщення в кожному конкретному випадку прийматиме сама людина або її законні представники. Місто не може і не повинно вирішувати за людину, чи залишатися їй вдома, чи тимчасово виїжджати.
Минулої зими ми це вже побачили на практиці. Навіть коли для людей були підготовлені місця та транспорт, багато хто не погоджувався на переміщення. Людям важливо залишатися поруч зі своїм домом, мати можливість повернутися, перевірити квартиру, майно. І це їхнє право.
Більшість киян минулої зими, навіть у періоди відсутності тепла, залишалися у своїх домівках: використовували обігрівачі, отримували додаткову допомогу від соціальних працівників та іншу необхідну підтримку.
Якщо йдеться про дітей, які перебувають без батьківського піклування, відповідальність за них у такій ситуації нестиме місто. Якщо ж дитина має батьків, рішення щодо її переміщення прийматимуть батьки, а місто зі свого боку забезпечить необхідну підтримку.
Ми живемо в умовах воєнного стану, війна триває. Тому кожен із нас має заздалегідь подумати про власний план дій та можливі альтернативи. А завдання міста – зробити все, щоб люди, які не можуть самостійно подбати про себе в кризовій ситуації, не залишилися без допомоги.
Чи вистачить соціальних працівників і волонтерів, якщо виникне масштабна потреба в допомозі?
У соціальній системі Києва сьогодні працює понад 1 тис. соціальних працівників, які обслуговують близько 26 тис. отримувачів послуг територіальних центрів.
Але ми розуміємо, що у випадку масштабної надзвичайної ситуації навантаження на систему може суттєво зрости. Тому зараз ми якраз і визначаємо потенційну потребу: кому потрібна допомога вдома, кому додатковий супровід, а кому може знадобитися переміщення.
Окремо розраховуємо на взаємодію з волонтерами та громадськими організаціями. Минулої зими ми вже мали досвід такої співпраці.
Тобто наша мета – не чекати моменту, коли навантаження стане критичним, а розподілити його заздалегідь.
Як активно центральна влада долучається до процесів підготовки столиці до зими? Можливо, є якісь загальні рекомендації, нормативи чи кожне місто самостійно визначає підходи, зокрема, спираючись на власний досвід минулої зими?
Це спільна робота держави і міста. На постійній основі відбуваються координаційні наради за участі керівництва держави, міського голови, його відповідальних заступників за цей напрямок енергетичної стійкості. Є спільне розуміння основних ризиків, передусім щодо роботи енергетичної та теплової системи.
На рівні держави визначаються загальні підходи й завдання, а Київ, зі свого боку, реалізує їх з урахуванням специфіки столиці. Комплексний план стійкості Києва якраз і сформований на основі аналізу викликів, з якими місто зіткнулося минулої зими. Його виконання передбачає спільні з державою заходи, зокрема щодо відновлення та захисту енергетичної інфраструктури.
Але тут є важливий момент. Ми можемо разом на 100% виконати всі заплановані заходи, підготувати резервне живлення, соціальні заклади, транспорт, запаси та алгоритми дій. Але ми не можемо на 100% передбачити, що саме зробить Росія і якою буде ситуація взимку. Минула зима це дуже добре показала. Ми готувалися до можливих перебоїв, але масштаби та характер атак по критичній інфраструктурі були серйозним викликом. Тому зараз ми виходимо не з одного прогнозу, а з кількох можливих сценаріїв.
Для соціальної сфери це особливо важливо. Ми маємо розуміти не тільки, як працюватиме енергосистема, а й що відбуватиметься з людьми, які в разі тривалого відключення тепла, електроенергії чи води не зможуть самостійно впоратися.
Микола Підвезяний, Павло Вуєць, «Главком»
