В Одесі знову опинилася в центрі уваги діяльність громадських активістів, які беруть участь у конфліктах навколо забудови міста. Одне з ключових імен у цій історії — Володимир Савченко, керівник громадської організації «Волонтерський рух “Спільна мета”». Поруч із ним у публічному просторі працює юрист і громадський активіст Артем Каспарян.
Окремої уваги заслуговує те, що Савченко та Каспарян мають не лише громадські та юридичні проєкти. Вони також пов’язані з англомовним українським медіа The Ukrainian Review, яке позиціонує себе як міжнародне аналітичне видання про Україну.
На офіційному сайті The Ukrainian Review Володимир Савченко вказаний як засновник та ідейний натхненник проєкту, керівник проєкту та юрист. Артем Каспарян представлений як партнер проєкту, юрист і громадський активіст.
Саме видання описує себе як англомовне аналітичне медіа, яке займається протидією дезінформації та висвітленням подій, пов’язаних з Україною. На сайті також зазначений ідентифікатор суб’єкта у Реєстрі медіа — R40-01344.
Що відомо про Володимира Савченка?
На початку вересня одеське видання «Думська» опублікувало матеріал про діяльність ГО «Волонтерський рух “Спільна мета”», яку очолює Савченко.
У публікації журналістка Ірина Гриб стверджує, що навколо низки будівельних проєктів в Одесі використовувалася схожа модель: після отримання забудовниками офіційних дозволів починалися звернення, судові позови, мітинги та робота з мешканцями прилеглих будинків. Авторка матеріалу трактує це як можливий інструмент тиску на бізнес.
Серед наведених прикладів згадується конфлікт навколо стадіону «Динамо». За даними «Думської», «Спільна мета» згодом сама відкликала свій позов, після чого провадження було закрите без розгляду спору по суті. Іншим прикладом стало оскарження будівництва клубного будинку «Сапфір» на вулиці Репіна, однак суд вимоги активістів не задовольнив.
Найсерйозніша частина публікації стосується тверджень про можливу фінансову складову таких конфліктів. «Думська», посилаючись на наявну в авторів інформацію, пише, що після активної кампанії проти забудови представникам бізнесу нібито могли пропонувати вирішення конфлікту через фінансування витрат громадської організації.
Ці твердження є позицією джерела публікації та не означають встановлення факту злочину судом.
Мільйонні обороти громадської організації
«Думська» також звертає увагу на фінансові показники організації Савченка. За наведеними виданням даними, при одному офіційному працівнику її оборот становив:
- 2023 рік — 2,36 млн грн;
- 2024 рік — 1,04 млн грн;
- 2025 рік — 2,12 млн грн.
Сам по собі значний оборот громадської організації не є доказом порушень, однак у публікації ці цифри наводяться в контексті питань щодо джерел фінансування та характеру діяльності структури.
Зв’язок із Артемом Дмитруком
Ще одним епізодом біографії Савченка, на який звертає увагу «Думська», є його робота помічником народного депутата Артема Дмитрука.
Видання стверджує, що Савченко був його офіційним оплачуваним помічником, а їхні імена разом фігурували у конфліктах навколо забудови Одеси.
Цей епізод важливий для розуміння мережі контактів Савченка, проте він сам по собі не свідчить про протиправну діяльність.
Видалена публікація про можливе вимагання
15 вересня 2026 року Telegram-канал «Україна⚡️Новини⚡️» опублікував повідомлення під заголовком про скандал в Одесі та можливе вимагання грошей громадськими діячами.
У повідомленні стверджувалося, що використовувалася схема тиску через державні органи з подальшими переговорами про гроші. Також автори писали, що після невдалих переговорів активісти нібито повторно зверталися до державних органів.
Наступного дня пост був видалений.
Копію публікації та сам факт її видалення зафіксувала система «Міністерство Новин»: оригінал датований 15 вересня 2026 року, а видалення — 16 вересня.
Водночас і ця публікація містила твердження авторів Telegram-каналу, а не судове рішення чи встановлений правоохоронними органами факт.
Хто такий Артем Каспарян?
Другий учасник цієї історії — Артем Каспарян.
На сайті The Ukrainian Review він офіційно представлений як партнер проєкту, юрист та громадський активіст.
Каспарян також безпосередньо представляв The Ukrainian Review на міжнародних заходах. Зокрема, саме він представляв видання під час Ukraine Recovery Conference 2024 у Берліні. Про це повідомляло саме The Ukrainian Review.
У 2026 році на сайті видання також продовжують виходити матеріали за авторством Каспаряна.
Тобто його роль у структурі не виглядає формальною: Каспарян бере участь як у публічному представленні проєкту, так і в його редакційній діяльності.
The Ukrainian Review як власний медіаресурс?
Саме цей аспект робить історію Савченка та Каспаряна цікавішою.
Йдеться про людей, які одночасно мають можливість працювати в кількох площинах:
громадська діяльність → юридичний супровід → публічні кампанії → власний медіамайданчик.
The Ukrainian Review створює англомовний контент передусім для іноземної аудиторії. На своєму сайті видання заявляє, що займається міжнародною політикою, аналізом ситуації в Україні, протидією російській пропаганді та залученням іноземних експертів.
У профілі Савченка на цьому ж ресурсі він названий українським громадським активістом і медіастратегом, а також CEO і співзасновником The Ukrainian Review. Там же зазначено, що у 2015–2021 роках він працював у комітетах Верховної Ради.
Таким чином, The Ukrainian Review — не стороннє видання, яке періодично пише про діяльність цих людей, а медійний проєкт, у керівництві якого вони самі безпосередньо беруть участь.
Громадська діяльність чи інструмент впливу?
Публічна активність навколо міської забудови сама по собі є нормальною складовою громадянського суспільства. Мешканці та громадські організації мають право оскаржувати рішення, подавати позови та вимагати перевірки забудов.
Питання виникають тоді, коли такі процеси поєднуються з повідомленнями про можливі фінансові переговори, відкликання раніше поданих скарг або позовів та використання власної інформаційної інфраструктури.
Саме тому діяльність Володимира Савченка та Артема Каспаряна потребує аналізу не як набору окремих епізодів, а як цілісної системи зв’язків: громадські організації, юридична діяльність, конфлікти навколо забудови та власне міжнародне медіа The Ukrainian Review.
При цьому звинувачення, опубліковані щодо Савченка та пов’язаних із ним активістів, наразі слід сприймати саме як твердження журналістів та інших авторів, доки вони не підтверджені відповідними рішеннями суду або офіційними матеріалами правоохоронних органів.
