Зупинка морського коридору у цьому році створила для української металургії загрозу серйознішу, ніж на початку повномасштабної війни. Без термінових рішень щодо відновлення морського експорту, доступу до ринку ЄС і зниження внутрішнього тиску частина підприємств може перейти в простій, а втрати галузі стануть незворотними. Про це заявив головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.
За його словами, морський коридор залишається основою експорту металургійної та гірничорудної продукції. У першому півріччі 2026 року через нього проходило близько 50% українського експорту сталі, 95% експорту чавуну та половина поставок залізної руди.
«Зупинка моря вибиває головну опору збуту практично одномоментно. У 2026 році ситуація складніша, ніж у 2022-му, тому що альтернативні ринки та маршрути також звужені», – пояснив Тарасенко.
У 2022 році Європейський Союз компенсував втрату морської логістики скасуванням частини торговельних бар’єрів для українського експорту. Натомість у 2026 році набули чинності нові імпортні квоти, які, за оцінкою GMK Center, можуть скоротити постачання української сталі до ЄС на 60% порівняно з 2025 роком.
Додатково галузь втрачає можливість експортувати морем сталеві напівфабрикати. У першому півріччі їхні поставки становили близько 520 тис. тонн. Перевезення такої продукції сухопутними маршрутами економічно невигідне через низьку маржинальність і витрати, пов’язані з CBAM.
Найбільших втрат може зазнати гірничорудний сектор. Через зниження світових цін на залізну руду експорт через європейські порти, який допоміг галузі у 2022 році, нині не окуповується.
«Частину залізорудних потужностей, імовірно, доведеться вивести в простій. Виробництво в секторі може скоротитися на 35% порівняно з рівнем першого півріччя 2026 року», – прогнозує аналітик.
Закриття морського маршруту також ускладнює імпорт сировини. Після втрати Покровської вугільної групи українські заводи залежать від постачання вугілля зі США та Австралії. Його перевезення через європейські порти й залізницю може бути удвічі дорожчим та підвищити кінцеву вартість приблизно на 15%.
За оцінками GMK Center, прямі втрати металургії через скорочення експорту можуть становити $150–200 млн щомісяця. Ця сума не враховує подорожчання імпортної сировини, зростання операційних витрат і ризик повної зупинки окремих виробництв.
Проблеми можуть виникнути й на внутрішньому ринку. Через порти Україна імпортувала види прокату, які не виробляються всередині країни. У разі тривалої зупинки коридору така продукція може подорожчати або стати недоступною.
Тарасенко наголосив, що до проблем із морською логістикою вже додалися CBAM, квоти ЄС, підвищення залізничних тарифів і вартості передачі електроенергії. За його словами, без швидкого втручання держави криза може призвести до довгострокового скорочення виробництва та втрати промислових потужностей.
«Потрібні термінові рішення щодо розблокування морського експорту, перегляду торговельних обмежень ЄС і зниження внутрішнього тарифного навантаження. Інакше наслідки для підприємств можуть стати незворотними», – підсумував головний аналітик GMK Center.
