Державний Прапор для нас, українців, є особливо важливим і значущим – як символ тисячолітньої традиції українського державотворення, як знамено боротьби за свободу і незалежність, як знак єдності, згуртованості, братерства, як стяг перемоги, миру і нашого майбутнього.
Перед війною у поєднанні синього й жовтого кольорів ми вбачали здебільшого блакить мирного неба і щедрість українських нив.
Зараз, під час війни, наш Прапор став для всього вільного світу символом опору, боротьби, звитяги, жертовності та незламності. Його носять наші захисники на своїх шевронах. Його урочисто і бережно підписують на згадку своїм побратимам, передають на пам’ять. Він гордо майорить над звільненими від окупантів містами і тужливо тріпоче над могилами наших загиблих героїв.
Державний Прапор відображає не тільки те, ким народ був і хоче бути, але й те, яким він є насправді. Цінність прапора вимірюється не його розміром чи висотою майоріння, а вчинками людей, які піднімають і несуть цей прапор. Бо стяг символізує не лише певну територію чи державу – він уособлює цінності, дії, пам’ять і відповідальність народу.
Саме тому наш синьо-жовтий стяг нині для нас сповнений справжнім, глибоким, християнським за своєю суттю, сенсом. Шануймо його як символ свободи, волі й жертовної любові! Нехай він і надалі позначає добро, єдність, мужність і силу духу, єднаючи покоління українців довкола правди і миру.
