Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Реваза Гегечкорі.
Дорога Реваза Гегечкорі до рідної землі була довгою – майже рік рідні жили між надією та відчаєм, вірячи, що він живий. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Радомишльську міську раду.
Реваз Гегечкорі народився 4 лютого 1997 року на Житомирщині. Зростав у селі Краснобірка Радомишльського району в дружній та працьовитій родині вимушених переселенців з Абхазії.
Після закінчення дев’ятого класу школи вступив до ліцею в Києві, а згодом став студентом КПІ імені Ігоря Сікорського, який закінчив у 2022 році. Навчався на кафедрі біотехніки та інженерії. Виробничу практику проходив на Київському заводі шампанських вин «Столичний», де займався питаннями обладнання та установки з виробництва осмотичної води.
Разом із батьками допомагав розвивати сімейну справу – сироваріння. У 2019 році, під час навчання в Києві, познайомився з дівчиною Мариною. Молоді люди будували плани на майбутнє, мріяли про сім’ю та щасливе життя.
З перших днів повномасштабного вторгнення Реваз активно допомагав обороняти рідне село: облаштовував блокпости, чергував, допомагав військовим. Родина Гегечкорі й донині підтримує українських захисників.
У жовтні 2024 року Реваз став до лав Збройних Сил України. Захищав Батьківщину на посаді зовнішнього пілота безпілотних літальних апаратів 1-го відділення розвідувальних авіаційних безпілотних комплексів.
21 червня 2025 року під час бойового завдання поблизу населеного пункту Івано-Дар’ївка Бахмутського району Донецької області разом із побратимами потрапив під ворожий обстріл. Відтоді вважався зниклим безвісти.
Майже через рік, у травні 2026 року, після проведення ДНК-експертизи Реваза Гегечкорі було офіційно визнано загиблим. Воїн повернувся до рідної громади «на щиті». Похований у селі Красногорівка.
Сім’я Гегечкорі вже вдруге переживає страшне горе через російську агресію. Батько Реваза, Роберт, родом із Грузії. Під час абхазько-грузинського конфлікту 1992-1993 років війна забрала його батька та рідного брата. Після тих трагічних подій родина переїхала до України, прагнучи миру та спокійного життя. Але російське повномасштабне вторгнення тепер забрало ще й сина.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
