За підсумками цього китайського форуму, найбільше приводів нервувати поки що у Тайваню. Трамп підтвердив, що США не підтримують незалежності острова. Формально в цій заяві нічого нового – це вже було. Але в Тайбеї добре розуміють, що для американського президента майже будь-яке питання може стати частиною торгів. Особливо коли Трамп зможе за це щось отримати.
Щодо півторагодинної зустрічі Трампа, Сі і Путіна, то поки немає приводів лізти в помиральну яму. Трамп і Путін вже більше півроку намагаються щось повирішувати з Україною. А позиція Китаю давно усім відома – за все добре, проти всього поганого. Але навряд чи Пекін у захваті від перспективи зближення Кремля і Білого дому. Сі набагато вигідніше мати залежного від Китаю Путіна, ніж Путіна, який домовляється з американцями за його спиною. Тому Пекін балансуватиме й далі, намагаючись отримати максимум вигоди від обох.
Що найгірше для нас може зробити Китай? Наглухо перекрити нам можливості купувати комплектуючі для дронів? Ну, так це вже й так відбувається. Учасники ринку давно фіксують неможливість поставок через посилення китайського експортного контролю. Тому тут традиційно ми можемо розраховувати хіба що на власні сили.
Із негативного – Путін отримав (завдяки Трампу) ще більшу міжнародну легалізацію. Щоправда, враховуючи те, як (колишні?) союзники США сьогодні ставляться до Трампа, основні висновки вони зробили ще до цього форуму. Навряд чи одна зустріч глобально щось змінить.
А нам треба зброя, гроші, досвідчене урядування, сильний менеджмент, стратегування і психологічна витримка. Перше і друге, сподіваюся дасть Європа (бо там точно не хочуть бути в меню «трійки»), а от решта – це наша домашня робота. І, на відміну від дипломатичних маневрів Трампа, тут усе залежить від нас самих.
Наступна точка біфуркації – саміт Великої двадцятки в Маямі 14-15 грудня. Там і побачимо, чи перетворяться нинішні розмови на щось більше, ніж спільна фотографія.
