• Завантаження...
  • Завантаження...
  • Оновлено о 10:04
  • Завантаження...

Росія. Король голий, боятися таки нема кого

Є купа причин, чому День Упалого Мосту ввійде в історію цієї війни як переломовий – на рівні з виграною битвою за Київ і Днем визволення Херсона.

Більшість із цих причин уже перелічили за минулу добу міжнародні коментатори й військові експерти – атож, Крим стає «островом», російське військо, розташоване на ньому, без довозу лишиться безпорадним, як наші заблоковані частини весною 2014 р. (чомусь мені особливо приємно про це думати й наперед смакувати таке «відновлення справедливости», тодішнього показового приниження України я нікому ні забувати, ні прощати не збираюся), ну а Азовське море стає «озером», і навантажені краденим українським зерном російські танкери більше не вийдуть з його портів, – виявилося, як поглузував із Трампа Сікорський, що «в України є карти», і головна символічна перемога Росії, не захитана в очах її населення з 2014 р., обнуляється на очах у спантеличених підданців, більшість яких чи не вперше починає здогадуватись, що їхня країна програє у війні, і «как же так-то» (розумніші – бачила сьогодні в стрічці – ламають голови, «как же так», що Кримський міст упав, а київські стоять, і потішають себе, страшенно комічно, тим, що наші «СССР строил», тому, мовляв, вони й ліпші )), – а міжнародні медіа-холдінґи затирають лапи від нетерплячки побачити, як Пу тепер вдаватиме бодрячка перед  Сі й придурком Красновим (в США не люблять лузерів ще більше, ніж у Росії!), і як це вплине на конфіґурацію «Ялти 2.0», тощо тощо тощо – словом, стратегічні наслідки цього Дня будуть оприянюватися ще довго, так з ходу всього й не побачиш…

Але є один, на який, здється, досі ніхто не звернув увагу: тільки тепер, по 5 роках чи не найогиднішої в історії державно-терористичної війни, задуманої як «бліцкріґ», «колективний Захід» (і Схід, і навіть, потроху, Південь) починає здавати собі справу з того, що всі ці роки був боявся – порожнечі. Що вся гадана «міць Росії» (в т.ч. й ядерна? до цього вони ще не додумались, але це справа часу), за холодновоєнною інерцією містифікована на різні лади й під різними кутами, – це просто БЛЕФ («полуда», як писала Забужко в «Найдовшій подорожі»).

(Витяги, мовою оригіналу, із статті в «Комсомольской правде» за травень 2018 р. п.н. «Как Россия защитит Крімский мост», дуже раджу почитати, і неодмінно до кінця, – це буквально вища школа, аспірантура, ба ні – докторантура блефу, а від 17.11.2026 р. – блискуча ілюстрація до прислів’я «брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся». От саме так Московія й «пройшла світ» – надувала кульку, вимащену кров’ю, і їй вірили.)

2022 рік захитав цю віру, але не до кінця (одна з місій американського діда – залатати захитане, хай навіть історіями про те, як під Києвом танки «застрягли в болоті»: така блазенада – насправді досить дієвий пропагандистський прийом, коли треба «замазати» істину). І ось тепер – очевидно, що король таки голий. Боятись нема кого. А чого ж він казав, щоб ми НАТО відсунули до кордонів 1997 року? Теж блефував? а чого ми йому вірили? І нащо ми це обговорювали? І що тепер?..

І т.д. і т.п. Це найсерйозніші зміни – ті, що відбуваються в головах. Бо воюють – і перемагають – завжди і всюди саме голови, а не залізо. Впевнена, що в багатьох головах, які відповідають за прийняття історично значущих рішень, сьогодні прояснилося.

Дякую ЗСУ.

Слава Україні.

Поділіться цією статтею!

«Мій найголовніший сержант»: Мадяр привітав дружину-військову зі святом…

Квартири у Харкові подешевшали: актуальні ціни на ринку…

Максим Бондарь

Максим Бондарь

Коментарі закриті.