Україна системно запізнюється із застосуванням антидемпінгових заходів у металургії, через що вітчизняні виробники втрачають внутрішній ринок, доходи та ресурс для відновлення. Про це заявив директор GMK Center Станіслав Зінченко.
Як приклад він наводить імпорт зварних труб із Туреччини. Його обсяг зріс із 10 тис. тонн у 2021 році до 50 тис. тонн у 2024-му – у п’ять разів. Антидемпінгове розслідування розпочали у січні 2026 року, однак воно досі не завершене, а попередні заходи не були запроваджені. Підсумкове рішення очікується лише у січні 2027 року.
При цьому українське законодавство дозволяє застосовувати попередні антидемпінгові заходи вже через 60 днів після початку розслідування за наявності відповідних ознак демпінгу. «Це означає, що вже понад пів року ринок міг бути під захистом. Інструмент є, але ним не скористалися», – наголосив Зінченко.
Проблема загострюється на тлі зупинки частини українських металургійних підприємств. Серед причин – російські обстріли, експортні обмеження, високі тарифи та зростання імпорту. При цьому низька прибутковість на внутрішньому ринку в попередні роки також позбавила підприємства фінансового запасу, який зараз міг би бути спрямований на ремонт обладнання, відновлення виробництва та оплату дорожчих енергії й логістики.
Це вже третій подібний випадок на сталевому ринку, уточнює експерт: першим прикладом стали російські прутки. Попри торговельні обмеження РФ проти української металопродукції після 2014 року, відповідне українське розслідування завершилося лише у 2018-му.
Другий випадок стосувався китайських нафтогазових труб. Їхній імпорт зріс приблизно з 15 тис. тонн у 2016 році до 30 тис. тонн у 2018-му. Антидемпінгове розслідування було розпочато лише у 2019 році, а мито у 51,5% запровадили у травні 2020 року – вже після суттєвого скорочення самого ринку.
«Три кейси з одним сценарієм дають підстави говорити про системну проблему», – підкреслив Зінченко.
Він також наголосив, що особливого значення торговельний захист набуває зараз, коли підприємства мають відновлювати роботу після російських атак. Адже для перезапуску виробництва компаніям потрібен не лише технічно справний завод, а й гарантований ринок збуту та достатня маржа, щоб покривати високі тарифи «Укрзалізниці», витрати на енергію та відновлення пошкодженого обладнання.
Якщо внутрішній ринок буде заповнений дешевим імпортом, навіть готові до запуску підприємства можуть не мати економічних підстав відновлювати виробництво. У такому разі Україна ризикує втратити власних виробників, а споживачі – стати залежними від цін та умов постачальників із Туреччини, Китаю чи інших країн.
Серед необхідних кроків, на переконаня Зінченко – прискорити завершення чинних антидемпінгових розслідувань, переглянути внутрішні процедури та активніше застосовувати попередні заходи до того, як українські виробники втратять ринок. Також потрібно максимально наблизити українські правила до європейських практик, зокрема враховувати походження сировини під час митного контролю.
На тлі глобального зростання протекціонізму, надлишкових сталевих потужностей і значного розриву світових цін для України своєчасний торговельний захист стає одним з інструментів збереження власної промисловості, робочих місць та можливостей для післявоєнного відновлення, резюмував експерт.
