Огляд з Слов’янського напрямку.
Противник (російські війська) продовжує наступальні дії у загальній оперативній дирекції Сіверськ – Слов’янськ у смузі своєї 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) зі складу угрупування військ (УВ) «Юг» з метою вийти основними силами своїх передових частин і підрозділів зі сходу на ближні підступи до міста Слов’янськ.
При цьому, командування російської 3-ї ЗВА зосереджує основні зусилля на правому фланзі своєї смуги наступу, діючи зі сходу на захід, вздовж південного берега річки Сіверський Донець. Таким чином намагаючись прорватися в район селища Миколаївка та Слов’янського ТЕС.
Водночас частина її сил намагається просунутися вздовж дороги Е-40/М-03 на ділянці від Бахмута до Слов’янська, у загальному напрямку з південного сходу на північний захід, а також діє частиною своїх сил у напрямку Краматорська та Дружківки. Станом на вчорашній вечір війська (сили) 3-ї ЗВА противника так й не змогли досягти вище зазначених цілей.
Основні сили її передових частин і підрозділів займають передові позиції вздовж наступної лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) – східна частина села Крива Лука – район за 2 км на захід від села Каленники – 1 км на північний захід від села Рай-Олександрівка, а також центральна та східна частини цього села) – за 1,2 км на північний захід від села Діброва (не доходячи 0,5 км до каналу Сіверський Донець – Донбас) – 1,5 км на південний захід від села Діброва – і далі вздовж східного берега каналу Сіверський Донець – Донбас, до району за 1,5 км на захід від села Новомаркове, на західному березі цього каналу – село Федоровка – район за 1,5 км на захід від села Майське – 1,2 км на північний захід від міста Часів Яр.
• 1 •
Противник діє на цьому напрямку наступними силами та засобами (приблизно):
3-тя ЗВА – за винятком своєї 84-ї мотострілецької дивізії (мсд), що діє на Костянтинівсько-Краматорському напрямку, оперує на цьому напрямку більшістю своїх військ (сил)
- 6-та окрема мотострілецька бригада (омсбр).
- 85-та омсбр.
- 88-ма омсбр.
- 123-тя омсбр.
- 127-ма омсбр.
- 2-га артилерійська бригада (абр).
Сили та засоби посилення
- 70-та мотострілецька дивізія (мсд), з 18-ї ЗВА УВ «Днепр» – 24-й, 26-й і 28-й мотострілецькі полки (мсп), 17-й танковий полк (тп), 81-й самохідний артилерійський полк (сап). Фактично, оперативно підпорядкована 3-й ЗВА, й діє основними силами на окремому оперативно-тактичному напрямку Часів Яр – Дружківка.
- «Російський добровольчий штурмовий корпус» (РДШК, іноді «Доброкор») – це сукупність «залишків» російських добровольчих формувань (зазвичай на рівні «бригада/батальйон», а насправді – «зведених» рот та батальйонів), які не увійшли, поки що, до складу 85-ї та 88-ї омсбр 3-ї ЗВА, «сформованих» із різних видів найманців і «чвк-шників».
Він діє під безпосереднім керівництвом головного управління (ГУ) гш вс рф через «ЧВК Редут» і оперативно підпорядковується командуванню 3-ї ЗВА.
• 2 •
Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується постійними спробами російського командування інфільтрувати свою штурмову піхоту у тактичній зоні якомога більше і далі.
Водночас воно досить часто міняє ділянки та напрямки цієї інфільтрації (очевидно, намагаючись таким чином «намацати» слабо прикриті тактичні міжпозиційні проміжки в обороні ЗСУ), прагне використовувати особливості поточної кліматичної ситуації та рельєфу у смузі наступу своєї 3-ї ЗВА, активно використовує окремі розвідувальні групи для визначення оптимальних маршрутів і шляхів проникнення своєї штурмової піхоти у бойові порядки передових підрозділів ЗСУ.
Однак протягом, принаймні, вже двох тижнів російська 3-та ЗВА так й не здобула значних тактичних результатів на цьому напрямку. Крім того, на деяких ділянках ЗСУ, провівши низку досить інтенсивних пошуково-рейдових дій і коротких контратак у тактичній зоні, змогли суттєво зменшити кількість ділянок і районів «проникнення» штурмових груп зі складу передових частин і підрозділів цієї армії. Зокрема:
- По напрямках Крива Лука – Піскунівка та Рай-Олександрівка – Миколаївка противник зміг інфільтрувати низку своїх штурмових груп, які закріпилися на досить значній ділянці між Піскунівкою та Рай-Олександрівкою, а також у самій Піскунівці та в районі сусідньої Стародубівки. Однак противнику так й не вдалося прорватися безпосередньо до Миколаївки.
- ЗСУ, у свою чергу, очевидно повністю ліквідували російських штурмовиків, які раніше проникли в Миколаївку, і відтіснили інші російські штурмові групи по напрямку Оріхуватка – Рай-Олександрівки. Лише на південний схід від Оріхуватки, в одній з «посадок», досі фіксується одна невелика російська піхотна група з двох-трьох в\сл.
- ЗСУ продовжують успішно утримувати села Юрківка та Ніканорівка, очевидно «зачищавши» трохи раніше кілька російських піхотних груп на північ від Юрківки та успішно відбиваючи спроби просування російської штурмової піхоти з боку села Малинівка, вздовж каналу Сіверський Донець-Донбас, з півдня на північ. Подібні спроби противника, здійснені ним з боку Діброви у тому ж напрямку, ймовірно, також поки що були безуспішними.
- Противник продовжує утримувати низку позицій своєю штурмовою піхотою на західному березі каналу, по напрямках Привілля – Малинівка та Міньківка – Тихонівка. Однак він досі не зміг просунутися основними силами своїх передових підрозділів ЗА канал (тобто західніше нього), й вони продовжують займати позиції на східному березі каналу.
Тривалі та досить інтенсивні спроби проникнення російських «ультрамалих» піхотних груп (по 2-3 піхотинці) з боку Малинівки та Тихонівки у напрямку Васютинське, Першомар’їка та Василівська Пустош також не призвели до масової інфільтрації всього цього району російською штурмовою піхотою. Очевидно, на цій ділянці. ЗСУ здебільшого своєчасно ідентифікують і ліквідують її дрібні групи.
У смузі своєї 70-ї мсд російське командування, ймовірно, силами її окремих штурмових груп, змогло просунутися на 1,2 км на захід від Федорівки, вздовж крейдяних гір у напрямку Білокузминівки та Семенівки.
По напрямках Майське – Віролюбівка та Часів Яр – Віролюбівка, після відходу передових підрозділів і піхотних груп ЗСУ з позицій у Часів Яр ситуація залишається стабільною.
Противник час від часу намагається просунутися на північ від Майського і на південь від залізниці, що йде від Часів Яр до Краматорська, але результати мізерні, навіть з тактичної точки зору. Зазвичай вони вимірюється одиночними/парними позиціями або спостережними пунктами в «сірій зоні».
Отже, можна констатувати, що, на сьогоднішній день, спостерігається досить помітне і суттєве уповільнення темпів наступу російської 3-ї загальновійськової армії, навіть на тактичному рівні. Її командування, з його спорадичними наступальними діями на певних тактичних напрямках, на даний момент, швидше спрямоване на утримання та закріплення за собою окремих районів та ділянок місцевості, раніше інфільтрованих його штурмовими групами, ніж на збільшення темпів і глибини загального просування своїх передових підрозділів.
• 3 •
Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на цьому напрямку, я би виокремив кілька факторів:
- Очевидно, що командування російської 3-ї ЗВА найближчим часом продовжить зосереджувати основні зусилля на правому фланзі своєї смуги наступу. Й це є цілком логічним.
Саме тут противник вже має ділянку місцевості відчутної площі розміром близько 6,2 x 8,3 км, яка досить «рясно» інфільтрована російськими штурмовими групами, зокрема у лісі на південний схід від Миколаївки (розташований приблизно за 2,6-3 км від неї).
- Противник цілком може використати цю територію для подальшого накопичення своєї штурмової піхоти та її подальшого проникнення безпосередньо в Миколаївку. Крім того, наявність згаданого лісу на цій ділянці, само по собі, є доволі зручним для противника, адже дозволяє йому робити усе це досить приховано.
Крім того, альтернативний «метод» проникнення в Миколаївку, а саме «прохід» російської піхоти вздовж дороги з боку Рай-Олександрівки, очевидно, досі ускладнений для противника. Оскільки українські підрозділи, ймовірно, досить успішно утримують свої позиції на південь від Миколаївки і навіть час від часу контратакують на схід з боку Оріхуватки та насосної станції №2 на каналі Сіверський Донець-Донбас.
- Водночас слід пам’ятати, що частина сил 3-ї ЗВА, включаючи оперативно підпорядковану їй 70-ту мотострілецьку дивізію, яка безпосередньо націлена на Краматорськ і Дружківку, після короткої паузи, ймовірно, також відновить активні наступальні дії. І, перш за все, саме у напрямку Дружківки.
Об’єктивно це пов’язано із ситуацією в смузі російського 3-го армійського корпусу (АК), яка прилягає до смуги 3-ї ЗВА зліва, й де його передові підрозділи по напрямку Предтечіно – Безіменне змогли інфільтрувати свої штурмові групи на досить значну територію між селами Молочарка і Стінки.
Природно, що у командування російського УВ «Юг», яке фактично діє як на Слов’янському напрямку, так і на Костянтинівсько-Краматорському напрямку, в такій ситуації просто не може не виникнути «яскрава» ідея ув’язати наступальні дії 70-ї мсд та 3-го АК в єдиний «задум\план» аби прорватися їхніми передовими підрозділами на рубіж Семенівка – Куртівка, тобто вийти на ближні підступи до Дружківки зі сходу та північного сходу.
- Загалом, очевидно, що командування 3-ї ЗВА противника наразі має ситуацію, з чисельністю та укомплектуванням своїх штурмових груп і підрозділів, явно не з найкращих. Переважна кількість груп інфільтратів у її смузі, протягом вже досить тривалого часу, переважно нараховують по два-три «тіла», значно рідше – по 5-6. Не рідкість, коли «на проникнення» взагалі відправляють поодиноких піхотинців.
Хоча російська штурмова піхота намагається «прориватися», накопичуватись і часом штурмувати майже щодня, але її нинішня реальна кількість в смузі 3-ї ЗВА, яка зменшилася до мінімуму, говорить сама за себе.
Саме тому для продовження наступу, не кажучи вже про подальше нарощування його темпів, командування російської 3-ї ЗВА явно потребуватиме, причому, вже у найближчому майбутньому, значного поповнення своїх передових частин і підрозділів особовим складом. Насамперед їхніх штурмових груп.
Це означає витрати додаткового часу та ресурсів (адже всю цю масу піхоти, принаймні, треба не лише «десь набрати», а й доставити безпосередньо до першого ешелону армії). Адже сьогодні вже очевидно, що ще до початку Слов’янсько-Краматорської наступальної операції російське військове командування стратегічного рівня поповнило 3-тю ЗВА особовим складом за таким розрахунком, щоб вона мала достатньо штурмової піхоти на весь період її проведення.
Як виявилося, цього було недостатньо (штурмова піхота цієї армії була «мінімізована» у своїй чисельності, ще до того, як 3-я ЗВА дісталася ближніх підступів до Слов’янська). Власне, саме тому 3-тя ЗВА сповільнилася на Слов’янському (своєму головному) напрямку, протягом кількох останніх тижнів.
Більше того, під час свого наступу (особливо під час етапу активного і масового проникнення її штурмової піхоти в тактичній зоні) її потрібно майже постійно і регулярно поповнювати. Принаймні для того, щоб мати можливість «закріпитися» у вже інфільтрованих районах, не кажучи вже про нарощування зусиль щодо подальшого просування.
Якщо цього не робити, то всі ці групи рано чи пізно будуть виявлені, заблоковані і ліквідовані ЗСУ. Навіть найвпертіші та «найгероїчніші» з них (що, до речі, ми маємо можливість спостерігати й на інших напрямках, окрім Слов’янського).
Виходячи з вищесказаного, я сильно сумніваюся, що нинішні можливості командування російської 3-ї ЗВА у цій сфері наразі поширюються на всю її смугу наступу.
Очевидно, найближчим часом йому доведеться «природнім шляхом» звужувати ділянки та напрямки наступного етапу свого наступу. Іншими словами, кардинально та рішуче перейти від загального наступу в усій своїй смузі до наступальних і масованих штурмових дій лише на певних ділянках і напрямках.
Інше питання – де саме це станеться, чи може статися? Але це явно тема окремої розмови, причому, навряд чи, публічної.
