Фактично – з кінця листопада 2026 року до кінця січня наступного року. Потім Конгрес заблокує будь-яку війну на Близькому Сході, якщо Іран не наробить дурниць і не потопить щось на кшталт авіаносця.
Тим часом до Москви прилетів голова Ради національної безпеки Ірану Мохсен Резі. З ним зустрівся Путін.
Резаї зараз один із небагатьох, хто спілкується безпосередньо з аятолою Моджтабою Хаменеї. Тобто він привіз до Москви певну інформацію і повезе «звістку» назад. Вже зрозуміло, що ядерну зброю США проти Ірану не застосують.
Зараз ще триває залякування Тегерана, щоб він злякався і підписав «угоду».
Але у Трампа вже немає геополітичної легітимності для застосування ядерної зброї. Крім того, низку різких заяв з цього приводу зробив Китай.
Якщо США завдадуть Ірану ядерного удару, атомна бомба може з’явитися у Тегерані за допомогою «зовнішніх джерел».
Цікава ситуація розгортається в іракській курдській провінції Сулейманія, яка оголосила про вихід зі складу іракського Курдистану та про розрив із Демократичною партією Курдистану.
Після виведення військ США Ірак починає розвалюватися по швах. А в Ємені війська хуситів рухаються до Адена – останнього великого оплоту просаудівського уряду. І тоді шиїтська вісь опору замкне Близький Схід за вектором Іран – Оман – Ємен, тобто закриє Ормуз і Мандеб.
Світовий ринок уже не вірить у велику війну США з Іраном – котирування на нафту опустилися нижче позначки $100 за барель.
Тоді питання: у що вірить глобальний ринок? А вірить він у новий modus operandi на Близькому Сході: у рамках якого Ірану вигідно продавати нафту та контролювати її трафік.
Господарі комунікацій змінюються, тільки нафта «вічна». На жаль, ризик використання Росією Ірану для проксі-ударів балістичною зброєю по Україні, Польщі чи Німеччині продовжує зберігатися приблизно до лютого 2027 року.
