В окупованому Енергодарі на Запоріжжі, за даними місцевих гауляйтерів, залишилося близько 10-12 тисяч людей. Місто вже півтора місяця без газу, на трьох підстанціях пошкоджене обладнання, а на дорогах, якими можна дістатися до міста, з’явилася загроза мін. Про «гуманітарну катастрофу» заявив голова окупаційної адміністрації Максим Пухов, виступаючи на так званому міжнародному телемості на майданчику Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Центр вивчення окупації попереджає, що Енергодар може повторити долю Олешок на Херсонщині, які з кінця травня фактично відрізані від постачання. Росія, звісно, звинувачує в усіх бідах ЗСУ й сама активно користується порівнянням з Олешками, вкладаючи в нього пропагандистський зміст.
«Главком» зібрав інформацію про ситуацію в Енергодарі, який був квітучим містом українських атомних енергетиків, з різних джерел та поговорив із законно обраним мером, а тепер керівником військової адміністрації Дмитром Орловим.
Що кажуть окупанти
22 жовтня гауляйтер Максим Пухов виступав на так званому міжнародному телемості на майданчику ОБСЄ, присвяченому ситуації в Запорізькій області. Сам Пухов – колишній мер російського міста Полярні Зорі в Мурманській області, який, як раніше писав «Главком», спершу став першим заступником окупаційного мера Енергодара. Тепер він очолює окупаційну адміністрацію міста. За оцінкою росіянина Пухова, Енергодар на межі гуманітарної катастрофи; у місті лишається близько 12 тис. мешканців, а за пів року виїхала половина населення.
Серед головних проблем він назвав відсутність газу. За його словами, внаслідок серії ударів по газорозподільному обладнанню пошкоджене відгалуження магістрального газопроводу, яке постачало природній газ в Енергодар і Кам’янсько-Дніпровський район, тож уже півтора місяця люди в газифікованих мікрорайонах просто не можуть готувати їжу на газових плитах. Він також повідомив, що на трьох підстанціях знищене електротехнічне обладнання, а пальне доводиться возити з Мелітополя, бо саме там, за його словами, розташовані найближчі заправки. До цього Пухов додав, що за травень-жовтень у місті знищено понад 300 цивільних автомобілів.
У всіх бідах представник окупантів Пухов звинувачує українську армію. За його версією, ЗСУ систематично мінують під’їзні дороги, скидаючи міни з важких коптерів, і прагнуть узяти під контроль усі шляхи до міста. Він пов’язує це з безпекою Запорізької АЕС, що стоїть поруч: на його думку, обстановка в Енергодарі прямо впливає на станцію.
Схожі пропагандистські заяви робить і МЗС Росії. Посол з особливих доручень Родіон Мирошнік 20 жовтня розповів про «спроби транспортної блокади» Енергодара, а 22 жовтня заявив, що ЗСУ начебто блокують постачання в Енергодарі, Василівці та Кам’янці-Дніпровській «за аналогією з Олешками». Також Мирошнік стверджує, що в Енергодарі за останні місяці знищено до 40 магазинів.
Також Росія звинувачує Україну в ударах по території Запорізької АЕС. За даними росЗМІ, 21 жовтня внаслідок атаки дрона загинув водій службового автобуса ЗАЕС, який повертався в гараж після того, як відвіз працівників. Водночас ці твердження поширюють російські джерела, а незалежного підтвердження обставин інциденту в наведених повідомленнях немає.
Що каже українська сторона
Головне управління розвідки Міноборони України повідомляло, що «телеміст» за участю гауляйтера Пухова, був частиною російської інформаційної спецоперації, яка мала відвернути увагу від гуманітарної катастрофи в окупованих Олешках на Херсонщині та дискредитувати Сили оборони України. За даними розвідки, під час заходу планувалося показати заздалегідь підготовлені свідчення людей, яких представляли як «жертв злочинів ЗСУ». Серед заявлених учасників були окупаційний очільник Запорізької області, державний зрадник Євген Балицький і «мер» Енергодара Максим Пухов.
ГУР вважає, що Росія намагалася використати захід, щоб перекласти на Україну відповідальність за ситуацію на окупованих територіях і послабити підтримку Києва з боку міжнародних партнерів.
Історія з мінуванням почалася із заяви самих окупантів. 15 жовтня окупаційна влада опублікувала попередження, у якому закликала не їздити Мічурінською трасою, що з’єднує село Водяне з Енергодаром, бо дорогу нібито замінували. Наступного дня керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко заявив, що росіяни справді замінували цю дорогу і погрожують зробити те саме з іншими під’їздами до міста.
За оцінкою Центру, якщо рух обмежать одразу кількома незалежними маршрутами, постачання міста опиниться під загрозою, а саме з такого поступового обмеження сполучення почалася катастрофа в Олешках. Водночас, за словами Андрющенка, Росія продовжує забезпечувати своїх працівників на ЗАЕС, посилаючись на необхідність гарантувати ядерну безпеку. Натомість місцеві жителі можуть залишитися без продуктів і ліків.
Андрющенко також звернув увагу на цифри, які називав сам Пухов. У квітні окупаційний очільник говорив про близько 23 тис. мешканців, у жовтні – про близько 12 тис., тож заявлена кількість людей за пів року скоротилася майже вдвічі. Крім того, за словами Андрющенка, в місті не працюють автозаправні станції, всі автівки швидкої допомоги пошкоджені, а шкільне навчання припинилося.
Про складну ситуацію в місті українські структури говорили й раніше. Ще влітку Центр національного спротиву повідомляв, що в Енергодарі кілька місяців немає стабільного світла і води: воду, за його даними, давали приблизно на пів години на добу, щоб за цей час люди встигали набрати її в ємності.
Про перебої з комунальними послугами в Енергодарі також повідомляв міський голова Дмитро Орлов. За його словами, в окремих мікрорайонах електроенергії не було тижнями. Через тривалі відключення мешканці не могли нормально зберігати продукти, а комунальні служби фактично не працювали.
«Люди фізично не можуть там перебувати»
Міський голова Енергодара Дмитро Орлов разом зі своєю командою працює в Запоріжжі, а про те, що відбувається в окупованому місті, довідується через родичів і знайомих тих, хто там лишився. «Главкому» він розповів про перебої зі світлом і водою, про те, скільки людей залишилося в місті, про ціни та зв’язок із окупованою територією.
Орлов не став коментувати те, що окупанти розповідають про місто у своїх соцмережах, і сказав, що з упевненістю можна говорити лише про кілька речей. У місті справді є перебої зі світлом і водою, а доставка товарів, потрібних для підтримання життя, ускладнена. Найкраще про ситуацію в Енергодарі, за його словами, свідчить те, що люди масово виїжджають: останні два місяці цей процес помітно активізувався.
«Люди не можуть, виходячи з тих умов, які зараз в Енергодарі, просто фізично там перебувати», – констатує Орлов.
Зараз виїхати з окупованого Енергодара можна через Росію, а далі – через Білорусь до України або через інші країни, зокрема Грузію чи Молдову. Який маршрут обрати, залежить від документів, що є в людини, зокрема від наявності українського внутрішнього та закордонного паспортів.
До окупації в квітучому Енергодарі жили 53 тис. людей. Більшість виїхали в перші роки, коли виїзд із окупації був хоч і непростим, але не таким складним, як тепер. Зараз, як каже мер, окупанти посилили фільтрацію і дедалі частіше вдаються до репресій, особливо ближче до лінії бойового зіткнення. За підрахунками легітимної міської влади, у місті лишається приблизно 10 тисяч людей, тобто близько 20% довоєнного населення, і ця цифра продовжує зменшуватися.
Окремо Орлов назвав кількість працівників, які залишилися на Запорізькій АЕС. До окупації там працювали близько 11 тис. людей, нині їх залишилося приблизно дві тисячі.
Жити в Енергодарі важко ще й через особливості самого міста. Орлов пояснює, що воно забудоване переважно багатоповерхівками, і близько 80% його не газифіковане.
«У багатоповерхових забудовах зараз дуже важко, через відсутність електрики, води, газу. Про ліфти я вже не кажу – вони не працюють вже чотири-п’ять років», – розповідає мер.
Через це більшість тих, хто лишився, перебираються на дачі або в приватні будинки, якщо вони є: там умов для більш-менш комфортного життя більше.
Логістика в Енергодарі ускладнена
Зв’язок з окупованою територією, за словами Орлова, дуже складний. Окупанти відстежують спроби зв’язатися з підконтрольною Україні територією, тому задля безпеки самих мешканців міська влада не підтримує прямих контактів із тими, хто лишився в місті.
«Проте це не означає, що інформації немає: вона доходить через родичів і знайомих», – говорить Дмитро Орлов.
Багато корисного для розуміння ситуації, додав він, окупанти й самі публікують у соцмережах.
Із постачанням, підтвердив Орлов, є проблеми. Доставляти товари до міста складно, адже водії вантажівок не почуваються в безпеці на окупованих територіях. «Якщо логістика ускладнена, то працює спекуляція», – пояснює він.
Пальне, продукти харчування, засоби гігієни й ліки в Енергодарі коштують значно дорожче, ніж на інших окупованих територіях, які розташовані далі від лінії зіткнення.
Прокоментувати повідомлення про мінування трас навколо Енергодара Орлов не зміг. За його словами, свідків, які виїхали б із міста й самі бачили, як це відбувається, немає, а коментувати інформацію із соцмереж він не береться, бо вона може бути недостовірною.
Чи може Енергодар стати другими Олешками?
Наприкінці травня окупаційна адміністрація в Олешках на Херсонщині зупинила ввезення продуктів і ліків, пояснивши це загрозою атак дронів. Відтоді місто фактично опинилося в ізоляції: запаси їжі вичерпувалися, бракувало медикаментів, а через пошкоджену інфраструктуру та наслідки затоплення після підриву Каховської ГЕС у 2023 році мешканці також мали проблеми з електрикою і водопостачанням. Дороги до міста заміновані, тому доставляти допомогу та евакуювати цивільних украй складно. В Олешках залишилося близько двох тисяч людей.
27 жовтня в районі Олешок запровадили режим припинення вогню для гуманітарної місії, яка має передбачати доставку допомоги та створення умов для виїзду охочих.
В Енергодарі ситуація поки інша. Мешканці продовжують виїжджати, хоча дорога складна й може тривати близько доби. Водночас повідомлення про мінування трас викликають побоювання, що пересування може стати ще складнішим, а постачання товарів – скоротитися.
Міський голова Дмитро Орлов не став прогнозувати, чи може Енергодар повторити сценарій Олешок. Він звернув увагу на те, що за час повномасштабної війни суттєво змінилися способи ведення бойових дій, зокрема, через застосування дронів. За його словами, російські війська постійно вдосконалюють засоби ураження, а атаки безпілотників загрожують не лише військовим, а й цивільним.
Кароліна Терещенко, «Главком»
