Кабінет міністрів посеред війни узявся поліпшувати матеріально-побутове забезпечення прокурорів. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на постанову від 15 жовтня №1281.
На засіданні Кабміну було затверджено порядок медичного обслуговування прокурорів та членів їх сімей (дружина/чоловік, діти до 18 років).
Документ визначає, що медобслуговування прокурорів та їхніх близьких рідних здійснюється у державних закладах охорони здоров’я. Перелік та обсяг послуг визначаються договорами, укладеними між органами прокуратури та державними медзакладами.
Урядова постанова розшифровує суть послуг: прокурори разом зі своїми сім’ями за бюджетні кошти матимуть змогу пройти дослідження за медичними показаннями.
Окремо для прокурорів передбачені періодичні профілактичні медичні огляди у лікарів-дерматовенерологів, неврологів, отоларингологів, офтальмологів, терапевтів, хірургів, акушер-гінекологів. Саме таку порядковість визначив уряд у своїй постанові.
У рамках профілактичних оглядів прокурори повинні здати аналіз крові, загальний аналіз сечі, виміряти артеріальний та внутріочний тиски, перевірити гостроту зору та слуху; пройти електрокардіографічне і флюорографічне (рентгенологічне) обстеження органів грудної клітки (періодичність – щороку).
Результати медичного обслуговування прокурорів та членів їх сімей фіксуються у медичній документації, зокрема, в електронній системі охорони здоров’я з дотриманням вимог законодавства щодо лікарської таємниці, сказано у постанові Кабміну.
Перелічені нововведення наберуть чинності з 1 січня 2027 року.
В урядовій постанові зазначено, що порядок медичного обслуговування прокурорів, прийнято на вимогу частини 2 статті 83 Закону України «Про прокуратуру». Ще у вересні 2019 року Верховна Рада внесла зміни до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури. У цьому законі було визначено конкретний термін (два місяці з дня набрання чинності цим Законом) для впорядкування Кабінетом міністрів «нормативки», відповідно з прийнятими змінами.
«Прокурори мали право на безкоштовне медичне обслуговування ще за радянських часів. Ця норма кочувала з одного закону в інший. Але процедури, як саме ця допомога надається, в яких закладах і в якому обсязі, не було. У 2019 році ми запропонували, щоб уряд визначив її», – пояснив «Главкому» один із тодішніх впливових високопосадовців.
У коментарі Главкому» начальниця управління інформаційної політики Офісу генпрокурора Мар’яна Гайовська-Ковбасюк деталізувала: медичне обслуговування прокурорів та членів їхніх сімей за державний кошт – це відповідна соціальна гарантія, яка була закріплена ще в Законі України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року. У вересні 2019 року Верховна Рада внесла зміни до статті 83 цього Закону, передбачивши, що порядок безоплатного медичного обслуговування прокурорів та членів їхніх сімей у державних закладах охорони здоров’я має визначити Кабінет міністрів.
«При цьому уряду було доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Закону протягом двох місяців. Однак протягом наступних років відповідний порядок так і не був затверджений. У грудні 2025 року Офіс генерального прокурора звернувся до Міністерства охорони здоров’я з пропозицією врегулювати це питання та забезпечити виконання вимог чинного законодавства», – наголосила посадовиця.
Речниця Офісу генпрокурора уточнила: мова не про створення нових пільг прокурорам, а про визначення механізму реалізації соціальної гарантії, яка вже передбачена законом. Зокрема, Офіс генпрокурора запропонував розглянути можливість використання наявної мережі державних закладів охорони здоров’я, насамперед закладів системи МВС, які мають необхідну матеріально-технічну базу та медичний персонал. Такий підхід дозволяв уникнути створення окремої відомчої медичної інфраструктури та додаткових витрат на її утримання.
Після опрацювання відповідних пропозицій Мінохорони здоров’я підготувало та внесло на розгляд Кабміну проєкт постанови, яку і було схвалено.
Мар’яна Гайовська-Ковбасюк загострила увагу на кількох моментах урядової постанови. По-перше, фінансування здійснюватиметься за рахунок бюджетних видатків, передбачених Офісу генерального прокурора за відповідними бюджетними програмами.
«Важливо, що постанова виключає повторну оплату медичних послуг, уже наданих за Програмою медичних гарантій. Такі послуги не включатимуться до звітів для оплати органами прокуратури», – наголосила вона.
По-друге, затверджений Порядок урядовою постановою не поширюється автоматично на всіх працівників органів прокуратури, зокрема, державних службовців та інших працівників, які не мають статусу прокурора.
«Точна кількість осіб, які потенційно підпадатимуть під дію Порядку з 1 січня 2027 року, потребує уточнення з урахуванням фактичної чисельності прокурорів та відповідних членів їхніх сімей. Сама постанова не встановлює фіксованої кількості отримувачів», – додала начальниця управління інформаційної політики Офісу генпрокурора.
В Офісі генерального прокурора наголосили, що до набрання чинності постанови Кабміну №1281, прокурори та члени їхніх сімей отримують медичну допомогу на загальних підставах, як і решта громадян України. Зокрема, держава фінансує відповідні медичні послуги через Національну службу здоров’я України (НСЗУ) у межах Програми медичних гарантій. Прокурори можуть звертатися до закладів охорони здоров’я, які мають договори з НСЗУ, отримувати медичну допомогу, відповідно до загальнодержавних правил.
На прохання «Главкома» адвокат Дмитро Бузанов підготував юридичний коментар до урядової постанови №1281. За його словами, до самої постанови претензій немає: уряд нарешті виконав частину другу статті 83 Закону «Про прокуратуру», яка з 2019 року чекала на втілення. Утім, переконаний юрист, проблема значно глибша; вона полягає у тому, як держава розподіляє гарантії між учасниками правосуддя.
«Конституція поміщає суд, прокуратуру й адвокатуру в один розділ – «Правосуддя». Цей «трикутник» працює лише тоді, коли його сторони мають рівні можливості. Насправді держава забезпечує дві сторони трикутника, а третю залишає напризволяще», – скаржиться Бузанов.
Свої аргументи адвокат виклав у вигляді блоків. Перший – медицина. Суддя та члени його сім’ї мають право на безоплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров’я (стаття 144 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Тепер механізм отримали й прокурори, а за прокурорами-пенсіонерами та їхніми сім’ями це право зберігається (частина 14 статті 86 Закону «Про прокуратуру»). А от для адвокатів такої норми немає взагалі. Адвокат лікує себе й родину за власні гроші, а на пенсію виходить на загальних підставах. Прокурор натомість має пенсію за вислугу років у розмірі 60 відсотків заробітної плати.
Другий блок – безпека. Судді та прокурори разом із близькими родичами перебувають під державним захистом, відповідно до закону про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Адвоката в цьому законі немає. Заходи безпеки до нього можуть застосувати лише як до «захисника» в конкретному кримінальному провадженні – за іншим законом і в одному переліку зі свідками та понятими.
Третій блок – мобілізація. Судді не підлягають призову під час мобілізації прямо за законом (пункт 18 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Працівники прокуратури, органів досудового розслідування, ДБР і НАБУ підлягають бронюванню (пункт 2 частини першої статті 25 того ж Закону). Для адвоката закон не передбачає ні відстрочки, ні бронювання за статусом.
Четвертий блок – процес. Стаття 22 Кримінального процесуального кодексу обіцяє сторонам «рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів». Стаття 93 того ж Кодексу цю рівність фактично скасовує. Сторона обвинувачення збирає докази слідчими та негласними слідчими діями і витребовує документи в будь-кого. Адвокат може слідчу дію лише «ініціювати» – клопотанням до слідчого чи прокурора, тобто до свого процесуального опонента.
«Показово, як по-різному держава діє, коли йдеться про гарантії для різних сторін. Офіс генпрокурора звернувся до МОЗ у грудні 2025 року – і менш ніж за рік прокурори отримали порядок медичного обслуговування для себе та своїх сімей за бюджетні кошти. Тим часом Закон № 4547-IX, який запроваджує штрафи за ототожнення адвоката з клієнтом, Верховна Рада ухвалила ще 16 липня 2025 року. Конституція дає Президентові 15 днів, щоб підписати закон або повернути його з пропозиціями (стаття 94). Минуло понад 15 місяців – закон досі не підписаний і не оприлюднений… Тож питання не в тому, чи заслуговують прокурори на лікування за державний кошт. Питання в тому, чому держава так послідовно дбає лише про одну сторону змагального процесу», – переконаний адвокат.
Віталій Тараненко, «Главком»
