Сто днів уже достатній термін, щоб оцінити не стільки результати роботи уряду, скільки його підходи до вирішення проблем.
Особливо коли йдеться про економіку країни, яка четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни.
Моя попередня оцінка діяльності уряду Сергія Корецького – обережний оптимізм. Аргументи такі.
Перше. Відсутність гучних корупційних скандалів
За перші сто днів уряд не опинився в центрі великих публічних корупційних скандалів. Здавалося б, звичайна річ. Але для українських реалій, де іноді чиновники ще не встигають освоїти кабінети, а суспільство вже обговорює чергові викриття, це непоганий початок.
Звичайно, відсутність скандалів не означає відсутності корупції. Але й не помічати цього факту було б несправедливо.
Друге. Конструктивніша взаємодія з бізнесом і парламентом
На відміну від традиційної практики нескінченних обговорень, уряд демонструє готовність оперативно реагувати на конкретні проблеми підприємців.
Це стосується, зокрема, роботи над законодавством щодо оподаткування міжнародних поштових відправлень та виправлення проблемних положень регулювання електронних платформ.
Позитивом є і налагодження робочої взаємодії з Верховною Радою. Адже навіть правильне урядове рішення мало чого варте, якщо воно місяцями залишається законопроєктом.
Водночас податкова політика залишається суперечливою. Намір підвищити ПДВ на один відсотковий пункт потребує серйозного обговорення з бізнесом. Особливо якщо додаткові надходження планується спрямувати на страхування воєнних ризиків. Ідея зрозуміла, але важливо прорахувати, хто фактично оплачуватиме таке рішення.
Третє. Оперативне реагування на практичні проблеми бізнесу
Показовий приклад – рішення щодо диференційованого підходу до повітряних тривог, зокрема застосування жовтого та червоного рівнів небезпеки.
Для підприємств торгівлі, логістики та виробництва це можливість зменшити вимушені простої без нехтування безпекою працівників.
Позитивним є і розширення доступу підприємств до пільгового кредитування для відновлення пошкодженої інфраструктури та поповнення обігових коштів.
Це саме ті рішення, які бізнес здатен оцінити не за пресрелізами, а за практичними результатами.
Четверте. Розширення механізмів страхування воєнних ризиків
Уряд розширив перелік майна, за пошкодження або знищення якого підприємства можуть отримати компенсацію. До нього включено паливну інфраструктуру, сільськогосподарську техніку, вантажний транспорт.
Максимальну компенсацію страхової премії збільшено з 3 до 5 млн грн на рік для одного підприємства. Спрощено процедури та поширено механізм на орендоване майно.
Окремо відзначу оперативне включення Києва та Київської області до переліку територій підвищеного ризику. Це дозволило місцевому бізнесу скористатися відповідними компенсаційними механізмами.
Такі рішення свідчать, що уряд не лише слухає підприємців, а й здатен достатньо швидко реагувати на їхні звернення.
А тепер про проблеми, які залишаються невирішеними.
Насамперед – бронювання працівників.
Попри численні звернення бізнесу, система залишається недостатньо передбачуваною. Особливе занепокоєння викликають пропозиції щодо обмеження бронювання працівників оборонно-промислового комплексу.
Тут важливо знайти баланс між потребами мобілізації та збереженням виробничого потенціалу. Адже втрата кваліфікованого фахівця може означати зупинку цілої виробничої ділянки.
Друга проблема: відсутність повноцінного механізму відновлення активів, знищених російською агресією.
Розширення чинних компенсаційних програм вже позитивний крок. Але він не замінює спеціального фонду відновлення втрачених активів, який дозволив би підприємствам системно відбудовувати виробничі потужності.
Поки що маємо обговорення концепції, але не повноцінно працюючий механізм. І це питання не варто відкладати.
Окремим іспитом для уряду є підготовка до зими.
Серед позитивів: розширення кредитної підтримки, рішення щодо відновлення енергетичної та логістичної інфраструктури, спроби забезпечити бізнес додатковими інструментами стійкості.
Але остаточну оцінку тут давати зарано. Її визначатимуть не кількість урядових засідань, а стабільність енергопостачання та здатність підприємств працювати під час нових російських атак.
Що далі?
На наступні сто днів я визначив би три пріоритети: стабільні та зрозумілі правила бронювання, запуск фонду відновлення втрачених активів і передбачувана податкова політика без несподіваних рішень для бізнесу.
І, звичайно, проходження зимового періоду з мінімальними втратами для економіки.
Мені доводилося працювати з різними українськими урядами, тому я добре знаю, наскільки часто початковий ентузіазм змінюється бюрократичною рутиною.
Поки що уряд Корецького демонструє непоганий темп і готовність вирішувати конкретні питання.
Отже, попередній підсумок – обережний оптимізм. А головне завдання наступних ста днів – перетворити оперативне реагування на системну економічну політику.
