З розвитком глобалізації економіки різних країн та регіонів все більше нагадують систему сполучених сосудів. Якщо відрізати «щось» в одній частині планетарної економіки, то це «щось» відросте в іншій частині.
Розбомблені родовища в Саудівській Аравії обернулись прибутками для російських нафтових компаній. Розбомблений завод з виробництва скрапленого газу в Катарі додав виторгу російським компаніям НОВАТЕК і Газпром. Виведений з ладу завод з виробництва алюмінію в ОАЕ – зиск отримала компанія РУСАЛ і т.д.
Як не дивно, основним бенефіціаром війні в Ірані стала саме рф. Ще більш дивно, що країни Близького Сходу не поспішають розривати дипломатичні стосунки з іранськими і хуситськими спонсорами і навіть майже синхронно голосують з рф в ОПЕК+.
Нещодавно до клубу байдужих заможних країн Близького Сходу разом із дизельною угодою приєднались і США. Замість того, щоб покарати спонсора іранського тероризму, весь клуб постраждалих від терористичної стратегії Ірану став діяти на користь головного спонсора і натхненника терору в світі.
Думаю, що така аномалія стала можливою виключно через відсутність чіткої координації дій між США, ЄС, країнами Близького Сходу та Україною. В цьому периметрі кожна країна переслідує власні економічні і виборчі інтереси, а на виході ми отримуємо жахливий результат: дії постраждалих країн грають на руку тому, хто як мінімум допомагав завдавати їм збитків.
На мові військових така поведінка називається поразка. Ті, хто зазнав поразки, починають обслуговувати інтереси «переможців». Якщо ситуацію не виправити, то аномалія, як ракова пухлина, розростеться по всьому економічному тілу регіону.
Хочете доказів, що цей прогноз здійсніться? А вони вже є: Іран тепер хоче приєднатись до СНД. Такий крок сильно змінює геополітичну ситуацію в регіоні і закріплює за рф роль газової Євразійської монополії.
На цьому фоні розмови про динаміку вартості дизеля в США на рівні +/-3% (фактично на рівні статистично похибки) виглядають як передвиборчі перешкоди, які відволікають всіх гравців на континенті від необхідності нейтралізації головного ризику наступних 10-20 років.
