Український дзюдоїст Яків Хаммо в інтерв’ю «Главкому» розповів, які ставить перед собою завдання на Чемпіонат світу 2026, який триває в азербайджанському Баку.
«Я не люблю їхати на Чемпіонат світу просто для участі. Якщо вже виходжу на татамі, то хочу боротися за медаль і за найвище місце. Але зараз для мене важливо не забігати наперед. Треба проходити сутичку за сутичкою, не поспішати, не форсувати події, правильно виконувати свою роботу і те, що ми напрацювали на тренуваннях. А результат уже покаже татамі», – поділився Хаммо «Главкому».
Титулований український дзюдоїст також розповів, яка медаль світових першостей йому запам’яталася найбільше. «Напевно, перша (у 2015 році на світовій першості в Астані – «Главком»). Тому що перша медаль Чемпіонату світу – це особливе відчуття. Ти молодий, виходиш проти найсильніших спортсменів світу і в якийсь момент розумієш, що вже сам перебуваєш серед них.
Це було підтвердженням того, що вся робота до цього була недаремною. Хоча, звичайно, кожна медаль має свою історію і пов’язана з окремим періодом мого життя», – сказав Хаммо.
Згадуючи цю медаль, дзюдоїст також розповів, завдяки чому йому вдалося піднятися на п’єдестал Чемпіонату світу у 21 рік. «Тут дуже велика заслуга моїх тренерів. Євген Подолякін, дуже досвідчений і тямущий тренер, який багато мені дав на початку. Величезну роль у моєму становленні також відіграв Станіслав Миколайович Логошенко. А вже потім усе це, можна сказати, відшліфував Петро Олексійович Кудрявцев.
Тому той ранній результат не був випадковістю. За ним стояли роки роботи, сильна тренерська школа і правильне спортивне виховання. Ну і, звичайно, моє власне бажання боротися та перемагати. Я досить рано опинився серед дорослих і не боявся виходити проти більш досвідчених спортсменів», – згадав Яків Хаммо.
Нагадаємо, що титулований дзюдоїст розповів щемливу історію про свого дідуся, який лишився в Донецьку.
