На будь-які розмови про мир Росія відповідає цілодобовим ракетно-дроновим терором Києва та інших українських міст. Тому одним з найдієвіших засобів протверезіння Кремля залишаються нові санкції.
«Україна відверто поінформувала партнерів: до зими Росія лише ескалюватиме, якщо не буде тиску. Щоб дипломатія запрацювала, необхідно реалізовувати санкції Америки та посилювати санкції Європи», – заявив президент Володимир Зеленський. Згадуючи про американські санкції, глава держави має на увазі нещодавно прийнятий та вже підписаний Дональдом Трампом «закон Грема». Американські конгресмени закликають президента США Дональда Трампа якомога скоріше скористатися ним на тлі жорстоких російських атак.
Закон авторства покійного сенатора та друга України Ліндсі Грема дає Вашингтону можливість запроваджувати жорсткі вторинні санкції та тарифи до 100% проти країн і компаній, які залишаються найбільшими покупцями російських нафти та газу. Однак казати про беззаперечну перемогу поки не доводиться: Білий дім залишив лазівку, аби запроваджувати санкції фактично в ручному режимі. А з огляду на особливі загадкові стосунки Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним та нещодавній візит до Штатів китайського лідера Сі Цзіньпіна не факт, що цей потенційно ефективний інструмент спрацює так, як того хотілося б Києву.
Більш того, за інформацією видання The Athlantic, Трамп позитивно ставиться до ідеї свого спецпредставника Джона Коула щодо послаблення антиросійських санкцій в обмін на звільнення політичних в’язнів та відновлення економічних зв’язків із Москвою.
Паралельно в Євросоюзі сталася інша неприємна для України історія. Із санкційних списків ЄС несподівано виключили двох близьких до Кремля російських олігархів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. Причому до вже традиційних закликів «помилувати» Усманова від Словаччини несподівано додався куди більш вагомий голос Франції. Париж зажадав зняття санкцій з Усманова в рамках непублічних перемовин з Азербайджаном, в обмін на звільнення французьких громадян, яких Баку звинувачував у шпигунстві. Фактично створений небезпечний прецедент, коли зняття санкцій стало предметом політичних та дипломатичних торгів, а не наслідком змін у поведінці прокремлівських олігархів. Водночас є і позитивна новина: персональні санкції ЄС щодо майже трьох тисяч осіб і компаній, причетних до підриву територіальної цілісності України, продовжили одразу на 36 місяців замість традиційних шести. Це має суттєво звузити простір для подібного шантажу кожні пів року у майбутньому.
Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк розповідає в інтерв’ю «Главкому» про кулуарні торги в Європі та пояснює, як Україна може скористатися «пекельним» законом Грема, як американські санкції змушують закриватися готелі Hilton та чому західні мікросхеми досі потрапляють у російські ракети.
«Закон Грема», на який так довго очікувала Україна, фактично став інструментом внутрішньополітичної боротьби у Штатах. Через це його не підтримала більша частина демократів, яких важко запідозрити у великій любові до Росії. Чи буде документ, який було прийнято в такій атмосфері, працювати так, як ми розраховуємо?
Близько півтора року тому відбулася перша розмова щодо цього законопроєкту делегації американських сенаторів з президентом України і нашою командою. І з тих пір ми пройшли довгий шлях. Дійсно, багато демократів висловлювали певні застереження стосовно цього законопроєкту. Ситуація тоді виглядала «50 на 50», але ми зберігали оптимізм, який виявився виправданим. Попри різні позиції окремих конгресменів, всі вони виступають за посилення тиску на Росію. Навіть ті, хто були проти законопроєкту, вважали, що потрібно деякі положення зробити більш радикальними і зобов’язуючими з точки зору нагляду і санкцій.
Чудово, що цей закон з’явився, і сам по собі факт його прийняття Конгресом і підписання президентом – красномовний сигнал всім, хто допомагає Росії вести цю війну. Але основний ризик цього закону полягає у тому, що він залишає простір для президентської Адміністрації застосовувати waiver (виняток, застереження).
З одного боку, закон дуже детально кодифікує різні типи санкцій і тарифів, які повинні накладатися стосовно конкретного списку суб’єктів або категорій суб’єктів. Водночас Адміністрація має 30 днів після набрання законом чинності (тобто до 18 жовтня), протягом яких може або запровадити певні санкції, або надіслати до Конгресу листа із поясненням, що в окремих випадках це «не відповідає національним інтересам». Проти цієї особливості, власне, і виступали демократи: вони висловлювали сумніви в тому, що Білий дім дійсно захоче приймати санкції, а не буде вдаватись до механізму waiver.
Втім, це не стало сюрпризом і не є чимось критичним на цей момент. Наш президент, перебуваючи в Нью-Йорку, зустрічався з сенаторами і говорив про те, як тепер цей закон реалізовувати. Їм були передані наші напрацювання: які конкретно санкційні кроки, як ми вважаємо, слід застосувати в його руслі. Ці ж кроки ми передали і американському уряду.
До речі, дуже вчасно для нас вийшло величезне розслідування Financial Times на тему A7 (журналісти виявили, що Standard Chartered, Citigroup та інші міжнародні банки провели через свої системи мільярди доларів, пов’язані з фінтехкомпанією A7, яка діє в інтересах Кремля, – «Главком»). І наша дипломатична робота разом з цим розслідуванням пустили величезні «кола по воді». Я б сказав, що «вулик» реально гуде. І дуже важко зараз ігнорувати необхідність накладання санкцій.
Наразі є два варіанти. Перший – накладати їх безпосередньо на російські суб’єкти. Але є побоювання, що це буде нібито погано сприйнято російською стороною в контексті переговорів про потенційне перемир’я, з чим я не згоден.
Другий – санкціонувати суб’єкти в третіх країнах, які Росії допомагають в обході санкцій, поставках компонентів, відмиванні грошей тощо. Це вже дуже важко ігнорувати, і сподіваюсь, що те, що стосується третіх країн, буде більш комфортним для реалізації.
У будь-якому разі наш план є дуже простим. З одного боку – надавати суперконкретні пропозиції, це вже зроблено. З іншого – вести постійну комунікацію з Конгресом для тиску на уряд США, включно з Білим домом, щодо необхідності реалізації «закону Грема».
Є ще один вимір: ми традиційно використовували майданчики широкої санкційної коаліції (Євросоюз, Великобританія, Японія, Канада…). Тут ми так само синхронізуємось щодо єдиних санкційних цілей та напрямків.
До яких шляхів реалізації закону зараз схиляється Білий дім?
На кінець жовтня настане критичний момент, коли буде точно зрозуміло, чи будуть найближчим часом нові санкції проти Росії та тих, хто їй допомагає, чи ні.
«Дивно ставити на один щабель звільнення політичних заручників і життя українців»
Санкції, яким дає зелене світло «закон Грема», прозвали «пекельними». Наскільки реально болісними вони за своїм потенціалом можуть бути?
Дуже болісними. Особливо тарифи, які будуть застосовуватися до тих країн, які купують російське викопне паливо (fossil fuel) – нафту, нафтопродукти і газ. Сам факт можливого застосування цих тарифів, думаю, використовується для певного політичного тиску. Позаминулий тиждень я провів у Південній Азії: так там всі дуже бояться вторинних санкції США і зроблять все, аби їх уникнути.
До речі, цікава була історія: один колега-німець, який працює з нами над санкціями, розказав, що у нього біля дому закрився спортзал. Власник нерухомості – іранець, пов’язаний із Корпусом вартових ісламської революції – потрапив під вторинні санкції США, тому ніхто не може мати з ним та його майном жодних справ. Він володів будівлею, де розташовані спортзал та басейн, а також готель Hilton – все це припиняє роботу за пару тижнів. Цей іранець має ще один об’єкт нерухомості десь недалеко, теж з готелем – він також припиняє діяльність.
Тому ці санкції мають без перебільшення суперсилу, бо потрапити до них – це сходу втратити доступ до долара.
Поки невідомо, як само запрацює «закон Грема». Але чи прораховано, яких збитків ці санкції можуть завдати російській економіці, якщо запрацюють наповну?
Ми бачили, що американські санкції проти «Роснефті» та «Лукойла» та їхніх вертикально інтегрованих суб’єктів рік тому обвалили доходи РФ від експорту нафти на 40–50%. Якщо від реалізації «закону Грема» буде такий самий ефект, це буде дуже суттєво.
Після доволі теплої зустрічі Трампа з Сі Цзіньпіном важко повірити, що США запровадять санкції проти Китаю, який є найбільшим покупцем російської нафти.
Треба усвідомлювати, що відносини США і Китаю більш комплексні, ніж питання допомоги Пекіна Москві. Але багато речей, наприклад, поставки з Китаю в РФ компонентів для зброї, а також обмін інформацією щодо застосування засобів уражень, не можуть відповідати інтересам США. І тут наші та американські інтереси збігаються.
Практична дія Пекіна, яка б дійсно допомогла нам перед переговорами з росіянами, – це припинення поставки росіянам деяких дуже конкретних речей. І ми намагаємося підвести Вашингтон до думки, що сам по собі факт співпраці Китаю з РФ, Іраном та Північною Кореєю через обмін компонентами, технологіями тощо – це також і проблема для США. Дуже сподіваюсь, що ця тема була на тій зустрічі обговорена.
Інший топ-покупець російських енергоресурсів – Індія – не такий сильний в геополітичному плані гравець, як Китай. Раніше вже були прецеденти, коли індійські компанії під впливом американських мит обмежували купівлю російської нафти, але потім все повернулося на свої місця. Чи буде, за вашими прогнозами, серйозний тиск на Індію після прийняття «закону Грема»?
І Китай, і Індія відреагували ледь не того ж дня, коли було підписано закон: мовляв, це – наша енергетична безпека, суверенне право і так далі. І добре, що так гостро відреагували. Дуже сподіваюся, що ця перша гостра реакція позначиться на конкретних планах із зменшення закупівель російських енергоносіїв. Вже є інформація, що індійські державні компанії почали переглядати плани щодо них. Імпорт російської нафти до Індії у вересні вже впав приблизно до 1,9 млн барелів на добу – найнижчого рівня з квітня.
На мою думку, чим більше буде санкцій проти РФ, тим сильнішою буде «шокова терапія». Ринок адаптується, а от у Росії для адаптації нема запасу – декілька місяців кратного падіння нафтогазових доходів зроблять Москву набагато схильнішою до переговорів.
Наскільки великою є небезпека, коли нафтогазові гіганти, може, і згорнуть операції з російською нафтою, але замість них на арену вийдуть фірми-одноденки, яким санкції не страшні? Це ж для росіян вже апробована схема.
І так, і ні. Все-таки одноденки – історія, яка добре «літає» для поставок компонентів, але погано спрацьовує для нафти. Нафтовий ринок – закритіший, тут більше йдеться про довгі контракти, репутацію. До того ж, всі платежі все одно відбуваються в певних валютах, а ці операції вже може підпадати під санкції чи ризики вторинних санкцій. Тобто маніпулювати тут важче. Але це все одно можливо, тому тішить, що з’являються такі матеріали, як у Financial Times, де підтверджується гіпотеза про схеми, які ми бачили вже давно.
Імпорт російської нафти до Індії у вересні вже впав до найнижчого рівня з квітня
Днями у виданні The Athlantic з’явилася інформація, що спецпредставник президента США Джон Коул запропонував нову стратегію щодо Росії: домагатися звільнення політичних в’язнів в обмін на послаблення санкцій і відновлення економічних зв’язків із Москвою. І ніби Дональд Трамп вже підтримав цю ідею. Такий підхід, як ми бачили, вже частково працює у стосунках Штатів та Білорусі.
Жодні поступки агресору, зокрема, послаблення чи зняття санкцій, за нинішніх обставин не наблизять мир. Так це просто не працює: кожна поступка лише переконує Кремль, що тиском і терором можна домогтися свого. До того ж дивно ставити на один щабель звільнення політичних заручників і життя українців, яких щодня вбивають російські дрони. Людей, узятих у заручники, треба визволяти, але це не може бути платою за безкарність тих, хто продовжує вбивати. Тому санкційний тиск має не слабшати, а посилюватися. Зрештою, саме це чітко сказав і Конгрес, ухваливши «закон Грема».
«Ми креативимо: відразу даємо списки інших російських олігархів, пов’язаних з ВПК, які досі не під санкціями»
Рішення ЄС зняти санкції з російських олігархів Усманова і Фрідмана ви назвали «дивним». Чи вартує цей компроміс того, що європейські санкції проти тисяч інших осіб та компаній все-таки були подовжені, причому на більший термін, ніж зазвичай? Бо навіть Латвія, яка горою стояла проти зняття санкцій та, врешті, здалася, пояснила, що це був вибір «між поганим та найгіршим».
На наш погляд, не вартує. Хоча б тому, що йдеться про принципи, тож чи варто торгувати принципами? 36 місяців пролонгації санкцій – це чудово, бо раніше, коли вони продовжувалися на шість місяців, щоразу було багато розмов, дискусій та нереальних нервів. Тому тут можна тільки аплодувати, але зняття санкцій – це абсолютно дивна і ганебна історія.
Однак вона вже відбулася, тому тепер ми намагаємося використати цю ситуацію в конструктивний спосіб. РФ зараз буде розкручувати тезу, що в ЄС нема єдності у санкційній темі. Треба продемонструвати, що це – не так, тому ми зараз працюємо з Брюсселем і є хороші сигнали щодо готовності швидко приймати наступні санкційні рішення.
Ми зі свого боку певним чином креативимо: відразу даємо списки інших російських олігархів, пов’язаних з ВПК, які досі не під санкціями, щоб їх до цього списку включити. Загалом дали десять прізвищ. Хтось може це називати заміною гравця в футбольній команді, але це ж не якісь нові прізвища. Ті ж Потанін та Лісін (Володимир Потанін – власник «Норнікелю», Володимир Лісін контролює Новолипецький металургійний комбінат – «Главком») завжди були десь «на радарах», але кожного разу або руки до них не доходили, або доказів було недостатньо, або була спірна політична позиція. Або Шелков (Михайло Шелков – власник найбільшого у світі виробника титану ВСМПО-АВІСМА – «Главком») чи Тімохін (Роман Тімохін – співвласник девелоперської групи MR Group – «Главком»). Тепер знову будемо рухати такий список. Доведення до кінця включення когось з них до європейських санкцій, це буде найкращим підтвердженням того, що санкційна політика ЄС нікуди не зникла.
Як українська сторона намагалася вплинути на це рішення щодо Усманова та Фрідмана, особливо після того, як за першого несподівано заступилася Франція?
Насправді кожні шість місяців при подовженні санкцій починалися якісь торги стосовно когось з фігурантів списків. Ми завжди щодо всіх прізвищ, які випливали в перемовинах, надавали якісь нові екстрадокази. Так було і цього разу. І я, чесно кажучи, до останнього був впевнений, що і цього разу поторгуються і відстануть. Бо так завжди було, якщо не враховувати зняття санкцій умовно з Нікіти Мазепіна.
А щодо Фрідмана та Усманова вже раз п’ятий весь цей цикл починався: то угорці за них починали говорити, то інші країни. Але цього разу в якийсь момент стало зрозуміло, що все зайшло далеко і це дійсно може відбутися. Ми за допомогою деяких партнерів (Латвія – великі молодці) впиралися до останнього, але це рішення у ЄС таки прийняли.
Наша позиція чітка – всі російські олігархи тим чи іншим чином долучені до російського ВПК. І це дуже просто перевіряється. На тлі падіння економіки РФ та зубожіння населення статки російських мільярдерів у Forbes тільки зростають. А зростають вони саме тому, що у них прямо чи опосередковано є доступ до ВПК – саме тієї частини російської економіки, яка зросла.
Наприклад, стовідсотковий «білий» бізнесмен володіє зареєстрованою в Швейцарії групою «Єврохім» (Андрій Мельниченко перебуває після 2022 року під санкціями ЄС, хоча формально вийшов з бенефіціарів «Єврохіму», сама компанія – не під санкціями – «Главком»). А виробництво добрив, на якому спеціалізується «Єврохім», та вибухівки – це плюс-мінус те саме. Потанін, Лісін – це металурги, очевидно, що їхня продукція використовується для військової економіки. Зв’язок Усманова та Фрідмана з ВПК може бути менш прямим, але він все одно є.
Ви казали, що лобісти того ж Усманова були дуже настійливими. Bloomberg вже пише, що його з Фрідманом приклад надихнув багатьох їхніх колег, які також хочуть найближчим часом позбутися санкційного статусу. Хто з російських олігархів найбільш активний в цьому плані і у кого сильне лобі в ЄС?
Які там у кого бігають адвокати – не знаю, і, як на мене, зараз нереалістично, що хтось може сподіватися на скасування санкцій. З боку Єврокомісії ми не чули, щоб останнім часом відбувалися якісь серйозні обговорення щодо перегляду.
До зняття санкцій з Усманова непрямо доклалися країни з-поза меж ЄС (Азербайджан). Наскільки сильним буде ставати їхній голос у таких дискусіях в подальшому?
Це не є чимось нестандартним. Багато країн, яких тим чи іншим чином зачіпають санкції Євросоюзу, ведуть свій діалог з Брюсселем. Але рішення приймаються лише країнами-членами ЄС.
«22-й європейський пакет приймуть в кращому випадку у листопаді»
Чи нова норма про 36 місяців, на які «заморожується» санкційний список, точно буде працювати? Наскільки вони захищена від нових торгів?
Євросоюз часто критикують, що він дуже важко приймає рішення, але в цьому є і позитив – те, що вже прийняте, дуже важко потім змінити чи скасувати. Якщо вже прийняли 36 місяців, мені важко уявити одностайне рішення всіх країн про зміну цієї норми в менший бік.
Але це правило не розповсюджується на поповнення списку. У жовтні ЄС намагатиметься розширити його на 1600 фізосіб та компаній. Якими будуть українські пропозиції?
Плани Євросоюзу можна розділити на два основні блоки:
- Список на 1600 суб’єктів. Його очікуємо в жовтні. Це переважно ВПК та трохи фінансовий сектор. Близько половини цього списку – наші пропозиції. Олігархів у цьому списку немає.
- 22-й санкційний пакет. Теоретично його можуть прийняти в той самий час, але практично це буде в кращому випадку листопад. У ньому традиційно будуть секторальні заборони, економічні й торговельні обмеження (сподіваюся, заборонять імпорт в Євросоюз російських добрив та металу), той же фінсектор. І саме в цьому пакеті можуть з’явитися нові олігархи. В ньому також буде багато наших пропозицій. Попередній – 21-й – складався з них на близько 40%.
Якщо перші європейські санкційні пакети були болючими для Росії, то зараз вони вже не є такими відчутними для неї. І Москва встигла пристосуватися, і в ЄС нема єдності щодо жорстких кроків. Які санкції в нових пакетах можуть бути дійсно ефективними?
По-перше, ми дуже глибоко «копаємо» фінсектор і бачимо великий потенціал для скорочення можливостей РФ бути частиною світової торгівлі – саме за рахунок обмежень по проведенню платежів.
По-друге, продовжуємо вибивати всі можливі доступні для Росії технології та дуже сподіваємося отримати секторальні обмеження по експорту обладнання для російських НПЗ. Частина вже є під санкціями, а частину ми б ще хотіли закрити, щоб їм було важче відновлюватися від наслідків атак наших Сил оборони.
Є ще історія про заборону імпорту в РФ нафтопродуктів, але поки це на рівні ідеї, яка активно обговорюється.
Ну, і традиційно – все, що пов’язане з «тіньовим флотом». Ми хочемо бачити більше зупинок суден, їх арештів, санкцій проти капітанів танкерів.
Дай Бог, з 1 січня запрацює заборона імпорту до ЄС російського скрапленого газу
Німецькі ультраправі, що продемонстрували вражаючі результати на місцевих виборах, вже заговорили про перемовини з Росією щодо відновлення закупівель газу. Наскільки це реалістично?
Не розумію, як це може бути реалізовано, враховуючи санкційні обмеження Євросоюзу. Щоб Німеччина змогла купувати нафту в РФ, їм треба отримати виняток з санкцій ЄС, тобто потрібна одностайність всіх країн-членів щодо цього питання. Це більше схоже на політичну історію: мовляв, в економіці Німеччини є якісь труднощі і нібито дешеві російські енергоносії допоможуть їх вирішити – тому голосуйте за цю партію.
Чи ви не бачите ризику в тому, що, окрім персональних санкцій, росіяни намагатимуться збивати ще й секторальні обмеження?
Поки навіть близько такого не чути. Дай Бог – з 1 січня запрацює phase-out (заборона імпорту) по російському скрапленому газу. Але, звісно, для зменшення тиску дуже допомогло б розв’язання кризи в Ормузі.
«У конфіскації російських активів для ЄС немає жодних страшних наслідків»
Зараз в ЄС триває полеміка щодо зміни механізму вилучення заморожених російських активів. Новий механізм дозволить «розмазати» юридичну відповідальність Бельгії, де вони зараз зберігаються, між країнами Євросоюзу. Які перестороги лишаються у європейських країн?
Не змінилась позиція окремих країн, які є доволі обережними стосовно цієї ідеї. Наша позиція так само не змінилась: повна конфіскація заморожених російських активів – корисна і для нас, і для Європейського Союзу. І немає в цьому жодних страшних потенційних наслідків, які окремі країни чомусь для себе вбачають. Цей процес зараз певною мірою активізується, але поки важко казати про щось конкретне.
Нещодавно суд Відня зобов’язав підсанкційну компанію, пов’язану з російським мільярдером Олегом Дерипаскою, виплатити австрійському Raiffeisen Bank International близько 3 млрд євро. Таким чином Raiffeisen зможе претендувати на заморожені австрійські активи компанії Дерипаски. Вони не належать до тих російських активів, на які претендує Україна?
Ні, ці активи не є суверенними. Таким чином Raiffeisen реагує на те, що вони вважають «кидаловом» з боку росіян. Свого часу російський ручний суд забрав у них на користь Дерипаски 2 млрд євро. Плюс зараз іноземному бізнесу з Росії вийти нереально, хіба що безкоштовно, залишивши там активи.
Тому ситуація максимально складна і заплутана для європейців. На мій погляд, давно пора було б відповідати аналогічним «цап-царапом» стосовно активів російських компаній в Євросоюзі. ЄС поки до цієї ідеї ставиться обережно, аби «не порушувати інвестиційний клімат». Але ж суть позову Raiffeisen якраз в цьому і полягає. І це було б абсолютно справедливо.
«У російській зброї залишається дуже багато швейцарських і американських компонентів»
Ви давно відслідковуєте використання іноземних компонентів у російській зброї. Ситуація погіршується, чи покращується? Які ще є механізми, аби закрити ті дірки, якими користується російський ВПК?
Не хочу виглядати надто оптимістичним, але є позитивна динаміка. Ми бачимо конкретні приклади зупинених постачань компонентів на десятки мільйонів доларів тільки за останні пів року. Але результат все одно недостатній.
У нас є ще ідеї, які ми зараз реалізовуємо: і щоб компанії-виробники суворіше контролювали ланцюжки своїх продажів, і щоб треті країни не мали бажання пропускати мікроелектроніку до РФ. Так, в тих же країнах Південної Азії, де я нещодавно був, здається, мене почули. Наприклад, Таїланд пообіцяв вже до кінця року впровадити зміни в своєму експортному контролі. Якщо так станеться, звідти буде набагато важче вивезти щось до Росії.
Але я вважаю, що в першу чергу має бути посилення контролю на рівні виробника. Якщо компоненти швейцарської STMicroelectronics знаходять в дев’яти з десяти російських дронів, напевно, вони щось не те роблять. Так само деякі інші компанії-виробники і в США, і в Японії роблять абсолютно недостатньо, і ми продовжуємо на них тиснути у різний спосіб.
Репутаційні ризики від того, що їхні компоненти опиняються в РФ, набагато більші. Є позитивні приклади – ми вже практично не бачимо в російській зброї нідерландських компонентів, але залишається дуже багато і швейцарських, і американських. Але у випадку з США динаміка позитивна: відчувається, що їхні правоохоронні органи взялися за це.
Насправді змін за останні чотири роки відбулося багато. Інше питання, що Росія теж не стоїть на місці: вони постійно шукають якісь способи привозити, купувати, доставати тощо. Плюс лишається Китай – величезний ринок, всі хочуть щось на ньому продавати і ніхто реально не контролює, що відбувається з їхньою продукцією далі.
У питанні санкцій проти «Росатома» досі результату немає. Чи є просування в цьому напрямку?
Насправді просування доволі значне. СЕО «Росатома» Ліхачов, ряд пов’язаних компаній в багатьох юрисдикціях перебувають під санкціями. Звісно, потрібно санкціонувати і сам «Росатом», а також обмежити надання ним послуг в Європі. І Євросоюз через навіжену агресивну політику РФ рано чи пізно все одно до цього дійде.
Санкції проти «Росатома» – у списку наших пріоритетів. Тут же питання ще й у тому, що «Росатом», як і «Ростех», значною мірою долучені до російського ВПК.
Залежність країн ЄС від «Росатома» зменшується чи залишається приблизно на тому самому рівні?
Це все політика. «Росатом» не володіє якоюсь унікальною технологією і не є єдиним джерелом ядерного палива. Чомусь за прем’єрства Орбана в Угорщині «Росатом» був незамінним, а при Мадярі умови співпраці у будівництві АЕС «Пакш-2» вже переглядають. Тому не бачу жодної технічної неможливості відмовитись від його послуг. Україна ж, зрештою, відмовилась.
Американський народ – за нас, Конгрес, який його представляє, – за нас, тому віримо…
Після того, як МОК рекомендував зняти всі обмеження з російських спортсменів, низка спортивних федерацій відновлює їх допуск до змагань – деякі навіть під прапором. Складається враження, що Україна поступово програє цю боротьбу.
Думаю, більшість країн чітко розуміють, що нічого в поведінці Росії не змінилося, щоб відновлювати доступ її спортсменів до змагань. І ми вже бачимо багато прикладів, коли російських спортсменів просто не пускають країни-господарі змагань, попри позицію відповідної федерації.
Все одно наших друзів більше, і те, що Росія, традиційно заливаючи грошима багато федерацій, змінює правила гри, не означає, що у її спортсменів збільшуються шанси отримувати доступ до турнірів. Певні погані тенденції є, але це не означає, що програється битва. У нас ще є певні ідеї в санкційному плані.
Загалом санкційний тиск на Росію у всіх сферах буде посилюватись. І у Великої Британії є плани щодо нових пакетів, і у Канади. Думаю, Японія нарешті прийме найближчим часом свій пакет, і віримо в силу американського Конгресу. Американський народ – за нас, Конгрес, який його представляє, – за нас, тому віримо, що всі потенційно «пекельні» санкції ставатимуть реальністю.
Павло Вуєць, «Главком»
