Київський районний суд Полтави розглянув справу мобілізованого військовослужбовця, який майже 20 місяців перебував поза частиною (СЗЧ). Про це стало відомо з ухвали, оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформує «Главком».
Як встановлено матеріалами справи, чоловік був мобілізований і служив на посаді стрільця окремого кулеметного взводу. 27 жовтня 2024 року він самовільно залишив місце дислокації підрозділу.
До 24 червня 2026 року, тобто загалом майже 20 місяців, він переховувався, а тоді самостійно прибув до однієї з військових частин. Щодо нього було відкрито кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України («Самовільне залишення військової частини або місця служби тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану»).
Під час досудового розслідування підозрюваний добровільно звернувся до прокурора з проханням відправити його назад на службу. Він отримав письмову згоду командира іншої військової частини, який погодився прийняти його до свого підрозділу.
З огляду на те, що військовослужбовець вчинив таке правопорушення вперше, щиро каявся, сприяв розкриттю злочину та проявив бажання захищати батьківщину, суд задовольнив клопотання Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
На підставі ч. 5 ст. 401 КК України суд ухвалив звільнити військового від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього – закрити.
Також чоловіка зобов’язали прибути до нової військової частини упродовж 72 годин після набрання ухвалою законної сили для подальшого проходження служби.
Командира частини суд зобов’язав поновити бійця на службі та забезпечити виплату грошового й інших видів забезпечення.
Раніше повідомлялося, що повернення військовослужбовця після самовільного залишення частини не означає автоматичного продовження військової служби. Для цього необхідний відповідний наказ командира.
Нагадаємо, військовий, аеророзвідник та колишній народний депутат Ігор Луценко вважає, що держава бореться переважно з наслідками СЗЧ, а не з причинами цього явища. Екснардеп стверджує, що кількість випадків СЗЧ може сягати близько 400 тисяч або навіть більше, а правоохоронна та судова системи фізично не здатні розглянути таку кількість проваджень.
