Мене останнім часом часто запитують щодо необхідних інновацій в армії.
Які документи чи наради потрібно скоротити, а які, навпаки, запровадити? Впровадження ШІ, технічне та програмне забезпечення, новітні підходи тощо.
Моя перша рекомендація щодо змін в армії проста та складна водночас – На цьому етапі війни та становленні України приймати за основний показник для призначення мобілізованого на посаду не «радянський» ВОС та звання, БЗВП чи УБД, а його цивільну освіту та цивільний досвід.
Ми беремо менеджерів найкрутіших компаній з освітою умовного Массачусетського технологічного інституту чи Гарварду та робимо їх стрільцями, провідних інженерів з радіотехніки охоронцями якихось складів, видатних редакторів призначаємо у ППО, а не за професією та навичками. Все згідно-відповідно.
Ми маємо почати мислити щодо мобілізованих не тільки військово-обліковими спеціальностями (ВОС), а критеріями KPI – критеріями ефективності.
Мобілізованого продюсера телеканалу, науковця, вчителя, психолога, логіста міжнародної компанії, інженера тощо стрільцем зробити можна. А от навпаки – складніше.
У нас зараз у Силах Оборони воюють представники всіх професій, на підготовку яких Державі потрібні роки, а іноді навіть покоління.
Маємо на рівні Держави переглянути підходи до ефективності застосування людського ресурсу. У країні, яка веде екзистенційну війну, мобілізує всі останні ресурси тощо – військова ВОС має бути доповненням до цивільної освіти та досвіду, а не навпаки.
