Світ наблизився до нової гонки ядерних озброєнь на тлі політики Сполучених Штатів, Китаю та Росії. Найпотужніші держави дедалі менше переймаються ризиками власної ядерної могутності, одночасно розширюючи або модернізуючи арсенали. Про це пише The Economist, повідомляє «Главком».
Ядерна політика США та позиція Трампа
Видання звертає увагу, що паралельно руйнується система контролю над озброєннями. Найбільші ядерні держави або не бажають долучатися до нових переговорів, або дозволили раніше укладеним домовленостям втратити чинність.
Особливу увагу The Economist приділив президенту США Дональду Трампу. Він давно називає ядерну війну найстрашнішою можливою катастрофою, однак сумнівається, що людство достатньо раціональне для безвідмовної роботи концепції взаємного гарантованого знищення.
Ще у 1990 році Трамп висловлював сумнів у тому, що ядерну зброю ніколи не застосують лише через усвідомлення її руйнівних наслідків. Нині, як зазначає видання, ставлення американського президента до ядерних ризиків стало значно менш обережним.
Погляди Трампа на поширення ядерної зброї також залишаються неоднозначними. Ще під час президентської кампанії 2016 року він припускав, що Японії, можливо, було б краще отримати власну ядерну зброю для стримування Північної Кореї, а не повністю покладатися на захист США.
Під час другого президентського терміну адміністрація Трампа намагається продавати ядерні технології партнерам, зокрема Саудівській Аравії та Південній Кореї, з меншими обмеженнями та гарантіями, ніж передбачали попередні подібні домовленості.
Одночасно американський президент пообіцяв створити систему протиракетної оборони «Золотий купол», яка має захистити США від ракетних ударів. Водночас він неодноразово вступав у суперечки з Канадою, територія якої необхідна для розміщення радіолокаційних станцій, потрібних для повноцінної роботи такого щита.
Китай нарощує арсенал і уникає переговорів
Лідер Китаю Сі Цзіньпін виступає проти ядерної війни. Пекін прагне до середини століття досягти такого рівня могутності, за якого жодна інша країна не зможе або не наважиться йому протистояти. Глобальна війна могла б зірвати ці плани.
Водночас Китай відхилив американські заклики долучитися до тристоронніх переговорів із Росією щодо контролю над ядерною зброєю. Китайські посадовці пояснюють це тим, що арсенал країни, попри його збільшення, залишається значно меншим за запаси інших великих ядерних держав.
The Economist також звертає увагу на зміну ставлення Пекіна до ядерних амбіцій Північної Кореї та Ірану. Китай став менш схильним підтримувати або забезпечувати виконання міжнародних санкцій, спрямованих на стримування цих країн.
Пекін також не погодився на вимоги Вашингтона використати власну економічну могутність для посилення тиску. Видання пояснює це тим, що Китай більше остерігається очолюваних США кампаній зі зміни режимів, ніж перспективи появи ядерної зброї у дружніх до нього держав.
Росія робить ставку на ядерні погрози
Найбільші зміни, за оцінкою The Economist, відбулися в Росії. Російський диктатор Володимир Путін не демонструє прагнення до скорочення ядерних озброєнь, натомість використовує погрози та балансування на межі війни для залякування інших держав.
Нині керівники США, Китаю та Росії також усвідомлюють небезпеку ядерного конфлікту. Однак, за оцінкою видання, їхні політичні цілі дедалі більше зосереджені на власних інтересах. У результаті ядерні арсенали зростають, тоді як домовленостей, покликаних стримувати гонку озброєнь, стає дедалі менше.
