«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!
Сьогоднішня мовознавча замітка буде присвячена частці «не», а саме випадкам, коли «не» з дієприкметниками та прикметниками треба писати окремо.
Дуже часто тут припускаються помилки, пишучи разом: «Ви завжди чимось незадоволені». За правилом українського правопису (§ 44 «Частки») прикметники й дієприкметники з «не» пишемо окремо, якщо при них є слова, що уточнюють або заперечують ознаку, зокрема в орудному відмінку (не задоволений чим? ким?).
Є три правила, коли окремо пишемо:
- частку «не» з дієприкметниками, що виконують функцію присудка, з дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена односкладного речення: праця не закінчена / праці не закінчено; підлога не вимита / підлоги не вимито;
- частку «не» з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Я відклав ще не дописаний лист (пояснювальні слова – «квітами» і «ще»);
- частку «не» з прикметником, що має пояснювальний займенник або прислівник із часткою «ні», а також із прикметником, перед яким стоять слова «аж ніяк», «зовсім», «нітрохи»: ні до чого не здатна людина; аж ніяк не приємні спогади; зовсім не великі обов’язки; нітрохи не цікава лекція.
Отже, лекція нецікава, але лекція нітрохи не цікава; неприємні спогади, але аж ніяк не приємні спогади; недописаний лист, але ще не дописаний лист.
Пишімо грамотно.
• 1 •
Сашко Лис: Чи є в українській мові поняття «закадичні друзі»? Чи правильно перекладати це як «закляті друзі»?
Ні. «Закадычные» в російській мові – це нерозлучні. Закляті друзі – це оксиморон, ужитий на позначення ворогів. Етимологія слова «закадичний» повʼязана з російським пияцтвом: заливають разом за кадик – от вам і закадичні друзі. В українській мові це нерозлучні друзі або кревні друзі / друзяки.
• 2 •
Георгій Зелінський: Який чоловічий іменник до слова «балерина»? Кажуть, що «балерун» не можна, а «артист балету» – вже не то. Значить, одного слова не існує?
Існує: балетник. Хоча в академічному тлумачному словнику є і «балерун», і «балетник». Щоправда, обидва слова марковані як розмовні. Також «балетник» – це від «балетниця» (за словником «те саме, що балерина»), але суть не змінюється. Можна вживати.
• 3 •
Олена Поліщук: Пані Ольго, от кажуть, що українською правильно не Кіріл, а тільки Кирило. А як же жіноче імʼя Кіра? Його теж треба переінакшувати на Киру?
Імʼя Кіра походить від чоловічого імені Кир, що з давньогрецького κύρος означає «пан, володар». Тобто справді має бути Кира. Має бути, але не буде, бо усталилось як Кіра, і навіть професор Любомир Белей у своїй книзі «Імʼя дитини в українській родині» подає форми Кіронька, Кірочка, Кіруся, Кірусечка.
• 4 •
Микола, Київ: Чи треба брати в лапки слово «гірники» у значенні футболістів ФК «Шахтар»?
Відомо, що слова, вжиті в переносному значенні, беремо в лапки (якщо це не стерта метафора). Усі знають, що гірник – це професія. Шахтарі – це гірники, а саме працівники гірничої промисловості, які працюють у шахтах. На футбольному полі грають футболісти, а не шахтарі. У переносному значенні їх називають «гірниками» за назвою ФК «Шахтар». А що ж каже про це правопис? § 164: «1. Лапки ставимо: 1) для виділення в тексті прямої мови, цитат; 2) для виділення в тексті слів (висловів), які наводимо як «чужі» або з відтінком іронічного, презирливого й подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів незвичайних, слів, ужитих уперше або, навпаки, застарілих та ін.». Один із прикладів там такий: «Аж якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея» (М. Коцюбинський). «Міноносця» взято в лапки, бо вжито в іронійному значенні. «Гірники» вживається не в іронійному значенні, до того ж колись у цьому футбольному клубі грали самі гірники (шахтарі). І хоч молоде покоління футболістів уже не дотичне до гірської промисловості, це слово можна писати без лапок.
• 5 •
Оксана Панасенко: Якщо піаніно не розстроєне, а розладнане, то майстер – не настройщик?
В академічному тлумачному словнику – «настроювач». Але я б уживала слова «налаштувач» або «налаштувальник». Те, що їх нема в СУМ-20, – неподобство. А піаніно може бути й розстроєне (це слово існує). Але я віддаю перевагу «розладнаному».
• 6 •
Анатолій Васильєв: Як правильно: стосується мене чи стосується до мене?
Згідно зі словником стосуватися може і кого / чого, і до кого / до чого. Частіше вживають без «до», але класики вживали і з ним: «Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші, – сказав Мотуз, дуже обережний, коли діло стосувалось до грошей» (І. Нечуй-Левицький).
• 7 •
Андрій Шиян: Новим командувачем Сухопутних військ став Святослав Заїць. Скажіть, будь ласка, як відмінювати це прізвище.
Очевидно, що це прізвище містить помилку, бо мало бути Заєць. Отже, словотвірна парадигма тепер може бути тільки Заїць – Заїця, Заїцю, Заїцем. А якби було Заєць, то відмінювалося б, як Зайця, Зайцю, Зайцем, бо кожен онім (власна назва) відходить до свого апелятива (загальної назви). У § 142 правопису («Відмінювання прізвищ») закріплено, що українські та інші слов’янські прізвища відмінюємо як відповідні загальні назви. Серед прикладів якраз є Заєць – Зайця, Зайцю. Також Журавель – Журавля, Журавлю; Соловей – Соловʼя, Солов’ю; Бyсел – Бyсла, Бyслу; Свекор – Свекра, Свекру та ін.
• 8 •
Ларрі Зидирівський: Як правильно в українській мові: жид чи єврей?
В українській класичній літературі слово «жид» уживане часто: «А жид старий Ніби теє знає, Дочку свою одиноку В хаті замикає» (Т. Шевченко). Але в сучасній мові вважається зневажливим і навіть дискримінаційним, так само як «цигани» (треба «роми») та «негри» (треба «темношкірі»). Однак СУМ-20 сміливо подає «цигани» і «роми» як синоніми: «роми – народ індійського походження, що живе невеликими групами в різних країнах світу; особи, які належать до цієї народності; цигани». Так само подає і слово «жиди»: перше значення – «те саме, що євреї»; друге значення – «образлива назва євреїв». І саме на друге значення має орієнтуватись чемна сучасна людина, яка підтримує засади недискримінаційної мови.
• 9 •
Марія Покутська: Як писати імʼя Matthew: з подвоєнням чи без; з апострофом чи без?
§ 128 правопису («Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних») зазначає: «Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Марокко, Міссурі, Ніцца, Теннессі, Яффа; Бессемер, Бетті, Білл, Боттічеллі, Джонні, Кіркконнелл, Ллойд, Мюллер, Руссо, Смоллетт та в похідних від них загальних назвах: андоррець, бессемерівський, голландський, марокканець та ін». Отже, має бути Меттью. Але є ще міркування про те, що не треба нагромаджувати приголосних, які не вимовляємо. У цьому імені вимовляємо тільки одну «т», отже, цілком можна писати Метью. У ГРАКу 871 вживання Меттью і 2944 – Метью. Така сама ситуація і зі словом «Геловін», яке переважно пишуть з однією «л». Щодо апострофа, то прошу всіх затямити: цей знак позначає твердість, а не мʼякість. З апострофом було б Метʼю (як Мінʼюст), без мʼякого знака. А поруч із мʼяким знаком апостроф стояти не може. Часто й моє прізвище пишуть із цією помилкою: Васильʼєва.
• 10 •
Катерина Мережко: Як сказати «приводить в чувства» і «на ночь глядя»?
Приводити до тями; проти ночі.
«Главком»
